Ервін Єнеке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ервін Єнеке
Erwin Jaenecke
Народження 22 квітня 1890(1890-04-22)
Німецька імперія Фререн, Ганновер
Смерть 3 липня 1960(1960-07-03) (70 років)
ФРН Кельн
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ інженерні війська
піхота
Роки служби 19111945
Звання  Генерал-полковник
Командування 17-а армія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Орден дому Ліппе
Орден дому Ліппе
Сілезький Орел 2-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Срібний Іспанський хрест
Срібний Іспанський хрест
Орден Михая Хороброго 2-го класу
Орден Михая Хороброго 2-го класу
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Кубанський щит
Кубанський щит
CMNS: Ервін Єнеке у Вікісховищі

Ервін Єнеке (нім. Erwin Jaenecke; 22 квітня 1890, Фререн, Ганновер — 3 липня 1960, Кельн) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Вермахту (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1942).

Біографія[ред. | ред. код]

27 березня 1911 року набрав 10-й (Ганноверський) інженерний батальйон. У складі 10-го батальйону взяв участь у Першій світовій війні: з 23 липня 1915 командир 5-ї роти, з 3 березня 1916 року ад'ютант батальйону, з 23 липня 1916 року знову командир 5-ї роти. З 9 грудня 1917 року ордонанс-офіцер у штабі 19-ї піхотної дивізії. З 29 серпня до 16 грудня 1918 года 2-й офіцер Генштабу в штабі 26-ї резервної дивізії.

Після капітуляції кайзерівської армії залишився в рейхсвері, де служив на різних інженерних посадах. Учасник громадянської війни в Іспанії з липня 1936 по листопад 1938 року. З 1936 року начальник штабу «W», який відав справами легіону «Кондор». З 1938 року начальник штабу інспекції укріплень.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

З початком війни знову переведений в польові інженерні війська, призначений обер-квартирмейстером штабу 8-ї армії. Учасник Польської і Французької кампаній.

З 1 травня 1940 по 31 січня 1942 року служив обер-квартирмейстером командування вермахту в Бельгії і Північної Франції. Одночасно з 1 листопада 1941 року включений в головне командування вермахту на Заході.

З лютого 1942 року — командир 389-ї піхотної дивізії. У травні того ж року дивізія була включена до складу 6-ї польової армії на Східному фронті, яка брала участь в Харківській операції і в подальшому наступі на Сталінград. У вересні 1942 року призначений командиром 4-го армійського корпусу, офіційно затверджений на посаді 1 листопада, одночасно проведений в генерали інженерних військ. Після оточення радянськими військами наполягав на здійсненні прориву. У січні 1943 року був поранений шрапнеллю (за іншими даними — симулював поранення) і 22 січня евакуйований зі Сталінградського котла через поранення.

З 1 квітня 1943 року —командир 82-го армійського корпусу у Франції. 1 червня 1943 року призначений командувачем 17-ї польової армії і одночасно з листопада 1943 року командувачем військами вермахту в Криму і на Кавказі.

Діяльність в Криму[ред. | ред. код]

1 травня 1944 року замінений генералом Карлом Альмендінгером і відправлений в командний резерв. Після знищення 17-ї армії за наказом А. Гітлера відданий під військовий трибунал, який повинен був з'ясувати, чи зробив Єнеке все від нього залежне для порятунку армії, але трибунал так і не відбувся. У січні 1945 року направив особисто А. Гітлеру листа, в якому змалював в деталях катастрофічне становище Німеччини, за що 31 січня 1945 року наказом фюрера був виключений зі списків вермахту.

Після Другої світової війни[ред. | ред. код]

11 червня 1945 року ув'язнений радянськими військами в Нідершені. В ході слідства і суду утримувався в Севастопольській в'язниці. 23 листопада 1947 засуджений військовим трибуналом Чорноморського флоту до 25 років ув'язнення в таборах. 12 жовтня 1955 був переданий властям ФРН як неамністованний злочинець і звільнений. Жив в Кельні, де і помер 3 липня 1960 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Військова кар'єра

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Walther-Peer Fellgiebel Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes, 1939—1945: die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. — Friedburg: Podzun-Pallas, 1986. — 472 s. — ISBN 3-7909-0284-5. (нім.)
  • Scherzer Veit Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. — Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag, 2007. — ISBN 978-3-938845-17-2. (нім.)
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres. — Berlin: Mittler & Sohn Verlag, 1926. — S. 135. (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Generaloberst Erwin Jaenecke. на geocities.com. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 17 червня 2012.  (англ.)
  • Ritterkreuzträger Erwin Jaenecke. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 28 грудня 2011. Процитовано 19 червня 2012.  (нім.)
  • General der Pioniere Erwin Jaenecke (1890—1960) [Архівовано 17 червня 2012 у Wayback Machine.]
  • Generaloberst Erwin Jaenecke [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  • Jaenecke Erwin, Colonel-General [Архівовано 30 червня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Йенеке, Эрвин Густав [Архівовано 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована

командир 389-ї піхотної дивізії

1 лютого — 1 листопада 1942
Наступник:
генерал-майор
Еріх Магнус
Попередник:
генерал від інфантерії
Віктор фон Шведлер

командир IV-го армійського корпусу

1 листопада 1942 — 17 січня 1943
Наступник:
генерал артилерії
Макс Пфеффер
Попередник:
генерал від інфантерії
Бруно Білер
командир LXXXVI-го армійського корпусу
1 квітня — 3 червня 1943
Наступник:
генерал від інфантерії
Бруно Білер
Попередник:
генерал-полковник
Ріхард Руофф
командувач 17-ї армії
24 червня 1943 — 2 березня 1944
Наступник:
генерал гірсько-піхотних військ
Фердинанд Шернер
Попередник:
генерал гірсько-піхотних військ
Фердинанд Шернер
командувач 17-ї армії
14 березня — 30 квітня 1944
Наступник:
генерал від інфантерії
Карл Альмендінгер