Ерида (карликова планета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
136199 Ерида
Ерида (центр) та Дисномія (лівіше). Зображення телескопа Хаббл
Ерида (в центрі) та Дизномія (лівіше). Виконано на Телескопі Габбла
Відкриття
Відкривач Майкл Браун, Чедвік Трухільо та Девід Рабинович
Місце відкриття Паломар
Дата відкриття 21 жовтня 2003
Позначення
Позначення 136199 Eris
Названа на честь Ерида
Тимчасові назви 2003 UB313[1]
Категорія малої планети карликова планета,
плутоїд
Епоха 14 березня 2012 (2456000,5 JD)
Велика піввісь 68,04 а. о.
Перигелій 38,46 а. о.
Афелій 97,63 а. о.
Ексцентриситет 0,434
Орбітальний період 561,3 р
Середня орбітальна швидкість 3,4722 км/с
Середня аномалія 200,38°
Нахил орбіти 43,824°
Довгота висхідного вузла 36,061°
Аргумент перицентру 150,9°
Супутники Дизномія
Фізичні характеристики
Середній радіус 1163 ± 6 km[3] [4]
Маса (1,67±0,02)×1022 кг[5]
Прискорення вільного падіння
на поверхні
~0,8 м/с²
Альбедо 0,86 ± 0,07
Темп. поверхні
   (наближено)
мін. сер. макс.
30 K 42,5 K 55 K
Спектральний тип B-V=0,78, V-R=0,45[6]
Видима зоряна величина 18,7[7]
Стандартна зоряна величина −1,1925
Кутовий розмір 40 мілісекунд

Ерида (136199 Eris) — карликова планета, транснептуновий об'єкт.

Ериду було відкрито 21 жовтня 2003 року Майком Е. Брауном із Каліфорнійського технологічного інституту, Чедвіком Трухільо з обсерваторії Джеміні і Девідом Рабіновіцем з Єльського університету.

Діаметр Ериди — близько 2330 км. Першовідкривачі, а вслід за ними NASA та деякі ЗМІ[Джерело?] оголосили цей об'єкт десятою планетою Сонячної системи, однак 24 серпня 2006 р. Міжнародний астрономічний союз затвердив нове визначення планети, за яким Ерида нею не є. Об'єкт було віднесено до категорії «карликових планет».

Для Ериди раніше використовували тимчасові назви: 2003 UB313, Ксена, Зена (Xena) і Ліла (Lilah). Назву «Ерида» на честь грецької богині розбрату було ухвалено Міжнародним астрономічним союзом 13 вересня 2006 року [8].

Ериду не слід плутати з іншими великими транснептуновими об'єктами, зокрема з Седною та Хаумеа.

Орбіта[ред.ред. код]

Схема орбіти Ериди

Попри те, що орбіту Еріди відстежено за архівними знімками аж до 1954 року, її вкрай повільний рух не дозволяє встановити орбітальні характеристики з високою точністю. Середня відстань Ериди від Сонця — 68 а. о. (близько 10 млрд км), але її орбіта дуже витягнута — ексцентриситет дорівнює 0,43. Таким чином, максимальна відстань від Ериди до Сонця становить 97,63 а. о. (14,61 млрд км), мінімальна  — 38,46 а. о. (5,75 млрд км), тобто, в перигелії вона виявляється ближчою до Сонця, ніж Плутон в афелії, однак, на відміну від нього, Ерида не потрапляє всередину орбіти Нептуна. Вона пройшла афелій у березні-квітні 1977 року[9] і зараз наближається до Сонця. Станом на 2012 рік Ерида перебуває за 96,5 а. о. (14,5 млрд км) від Сонця, тобто сонячне світло йде до неї більше 13 годин. Період обертання Ериди навколо Сонця становить 561 рік, тобто вона досягне найближчої до Сонця точки орбіти 2258 року.
Крім великого ексцентриситету її орбіта дуже нахилена (під кутом 43,82°) до площини екліптики. За ексцентриситетом та нахилом орбіти Ерида значно перевершує Плутон та інші класичні об'єкти поясу Койпера. Небесні тіла з такими характеристиками деякі дослідники вважають об'єктами розсіяного диска[10] або навіть відоособленими транснептуновими об'єктами[11].

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Стандартна зоряна величина Ериди становить −1,19m. Її видимий блиск у 2011–2012 роках дорівнює 18,7m[12] (для порівняння, блиск Плутона — близько 14m) — безпосередньо спостерігати планету в аматорський телескоп неможливо, хоча за певних умов її можна зняти через хороший аматорський телескоп з апертурою 250–300мм[13].


Супутник[ред.ред. код]

Планета має супутник Дизномія ((136199) Eris I Dysnomia) (тимчасові назви: S/2005 2003 UB313, Габріела).

Цікавий факт[ред.ред. код]

Відкриття Ериди, що за розмірами більша Плутона, призвело до дискусії серед астрономів, чи слід вважати її планетою[14]. Наслідком дискусії стало ухвалення генеральною асемблеєю Міжнародного астрономічного союзу резолюції, внаслідок якої було переглянуто саме значення терміну «планета», відтоді (2006 р.) об'єкт має задовольняти трьом умовам[15][16]:

  1. Він має обертатись навколо Сонця.
  2. Він має бути досить масивним, щоб набути сферичної форми під дією власних гравітаційних сил.
  3. На своїй орбіті він має бути гравітаційною домінантою і поряд з ним не має бути інших тіл порівнянного розміру, крім його власних супутників або таких, що перебувають під його гравітаційним впливом.

Плутон не задовольняє третій умові, оскільки його маса становить лише 7 % від маси всіх об’єктів на його орбіті. Тому рішенням МАС Плутон було втратив статус планети і його було включено до класу карликових планет.

Остаточно 11 червня 2008 р. МАС оголосив про введення поняття "плутоїд". Зокрема, до плутоїдів належать карликові планети Ерида, Плутон, Макемаке і Хаумеа. Таким чином, офіційно кількість планет Сонячної системи дорівнює восьми[16].

Джерела[ред.ред. код]

  1. Staff (2004-02-29). «Minor Planet Designations». Ia. о.: Minor Planet Center. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2007-05-05. 
  2. «База даних малих космічних тіл JPL: Ерида (карликова планета)» (англ.). Процитовано 2012-03-09. 
  3. Size, density, albedo and atmosphere limit of dwarf planet Eris from a stellar occultation // European Planetary Science Congress Abstracts, 6 (2011). Процитовано 2011-09-14.
  4. Beatty, Kelly (November 2010). «Former 'tenth planet' may be smaller than Pluto». NewScientist.com. Sky and Telescope. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-10-17. 
  5. Michael E. Brown and Emily L. Schaller The Mass of Dwarf Planet Eris (abstract page) // Science, 316 (2007) (5831) С. 1585. — DOI:10.1126/science.1139415. — PMID:17569855.
  6. Snodgrass, Carry, Dumas, Hainaut Characterisation of candidate members of (136108) Haumea's family (abstract) // The Astrophysical Journal, (16 December 2009). — arXiv:0912.3171.
  7. «AstDys (136199) Eris Ephemerides». Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-03-16. 
  8. Central Bureau for Astronomical Telegrams (2006-09-13). «Circular No. 8747». Архів оригіналу за 2006-09-27. Процитовано 2006-12-16. 
  9. D. K. Yeomans. «Horizons Online Ephemeris System». California Institute of Technology, Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012- 01-14. 
  10. «MPEC 2009-P26: Distant Minor Planets». IAU Minor Planet Center. 2009-08-07. Архів оригіналу за 2012-02-11. Процитовано 2012-01-31. 
  11. B. Gladman, B. G. Marsden, C. VanLaerhoven (2008). «Nomenclature in the outer Solar System» (англійською). Архів оригіналу за 2012-05-22. 
  12. «AstDys (136199) Eris Ephemerides». Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2012-01-14. 
  13. FAQ по телескопам
  14. Tony Phillips and Amelia Phillips (2006-09-04). «Much Ado about Pluto» (en). Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-12-16. 
  15. «Definition of a Planet in the Solar System». International Astronomical Union (en). 2006-08-24. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-12-16. 
  16. а б Лагодна Д.О., Кобзар О.О. Планети в сонячній системі та поза нею. Стан проблеми. УДК 52 + 372.8 (PDF)


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.