Ерланген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ерланген
Erlangen
—  місто  —
Головна, історична будівляУниверситету Ерлангена—Нюрнберга
Головна, історична будівля
Университету Ерлангена—Нюрнберга
Герб Ерланген
Герб
Координати: 49°35′47″ пн. ш. 11°00′16″ сх. д. / 49.59639° пн. ш. 11.00444° сх. д. / 49.59639; 11.00444
Країна Німеччина
Федеральна земля Баварія
Уряд
 - обер-бургомістр Зігфрід Баллайс
Площа
 - Повна 76,9 км²
Населення (31 січня 2010)
 - Усього 105 489
 - Густота 1 372 осіб/км²
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Поштові індекси 91052-91058
Телефонний код(и) +49 9131
Веб-сайт: www.erlangen.de
Ерланген на мапі Німеччини
Ерланген на мапі Німеччини
Ерланген на мапі Баварії
Ерланген на мапі Баварії

Ерланген (нім. Erlangen) — місто (міський округ, нім. kreisfreie Stadt) в адміністративному окрузі Середня Франконія, федеральній землі Баварія, Німеччина, на річці Регніц. Разом з Нюрнбергом, Фюртом та декількома малими містами складає Середньофранконську агломерацію. За кількістю мешканців (105 489 чоловік на 31 січня 2010 року)[1] місто займає 8 місце в землі Баварії — останнє серед усіх міст з населенням понад 100 тисяч мешканців.

На даний час, місто відомо перед усім великим університетом Ерлангена—Нюрнберга та великою кількістю відділень концерну Сіменс. Завдяки співробітництву університетської клініки та концерну місто є одним з провіних в Європі та світі в області розробки та створення сучасної медичної техніки. Ще місто відоме з давнини завдяки його заселенню гугенотами після Нантського Едикту (1685 року).

Географія[ред.ред. код]

Географічно Ерланген відноситься до Середньої Франконії. Місто розташовано вздовж річки Регніц та канала Майн-Дунай. Північніше «Внутрішнього міста» (Innenstadt) знаходиться злиття стумка Швабах з Регніцом.

Історія[ред.ред. код]

Після Другої світової війни в таборі переміщених осіб перебувало 360 українців. Тут діяло спортивне товариство УСТ Дністер (Ерлянген).

Розвиток міста[ред.ред. код]

Попервах самостійні громади та угіддя, протягом XX століття були включені до складу міста:

  • 1 квітня 1920 року: Альтерланген (громада Косбах)
  • 1 серпня 1923 року: Бюхенбах та Вайлер Ноймюле
  • 15 вересня 1924 року: Брук
  • 1960 рік: частково Ельтерсдорф
  • 1 січня 1967 року: Косбах, разом з Хойзлінгом та Штойдахом
  • 1 липня 1972 року: Эльтерсдорф, Фрауенаурах, Гроссдехсендорф, Хюттендорф, Кригенбрунн, Тенненлое
  • 1 липня 1977 року: Кьонігсмюле (місто Фюрт)

Інфраструктура та транспорт[ред.ред. код]

В місті існує розвинута транспортна інфраструктура, до якої належить залізничний вокзал, автобуси, таксі та приватний автотранспорт. До міста можна дістатися від аеропрорту Нюрнберга, що знаходиться лише декілька кілометрів від Ерлангена. Навколо Ерлангена розташовано також декілька приватних злітно-посадкових смуг, що використовуються для легкого авіатранспорту.

Важливі заклади[ред.ред. код]

В Ерлангені розташовані:

Щорічні святкові заходи[ред.ред. код]

Бергкірхвайх[ред.ред. код]

Щорічно в другій половині весни в місті проводиться пивний фестиваль Бергкірхвайх — народне гуляння, що є третім по велечині в Баварії після Октоберфеста в Мюнхені та Гойбоденфеста в Штраубінгу.

Свято поетів «Поетенфест»[ред.ред. код]

Проводиться щорічно в першій половині літа на території палацового саду Шлоссгартен. Впродовж декількох днів зі спеціально поставленої посеред саду сцени поети виступають з ліричними творами різноманітних форм.

Фестиваль класичної музики «Классик ам Зее»[ред.ред. код]

Проводиться щорічно наприкінці літа на березі озеру, розташованого північніше міського району Ерланген-Дехсендорф.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Знак, що позначає початок природоохоронної зони
  • Навколо та в межах міста розташована велика кількість природоохоронних територій. Знак, що попереджує о початку природоохоронної території (див. малюнок) — це трикутник, що орієнтований вершиною вниз, обведений зеленою смугою та з чорним контуром орла на білому фоні.
  • На території Ерлангена (як і на всій території Франконії) заборонено мийка автомобілів в дворах приватних будинків. Транспортні засоби необхідно мити лише на спеціально відведених площадках чи автомийках. Заборона обумовлена тим, що в якості джерел води для водопостачання міста використовуються річкові та ґрунтові води, які можуть бути серйозно забрудненні при попаданні в них рідин, що застосовуються в обслуговуванні автотранспорту.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Місто Країна Дата угоди
Ескільстуна Швеція Швеція 1961
Ренн Франція Франція 1964
Владимир Росія Росія 1983
Єна Німеччина Німеччина 1987
Сток-он-Трент Англія Англія 1989
Сан Карлос Нікарагуа Нікарагуа 1989
Бешикташ Туреччина Туреччина 2004

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]