Ернест Кінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ернест Джозеф Кінг
Ernest Joseph King
Адмірал флоту США Ернест Кінг
Прізвисько «Ерні» (англ. "Ernie")
«Рей» (англ. "Rey")
Народився 23 листопада 1878(1878-11-23)
US flag 38 stars.svg Лорейн, Огайо, США
Помер 25 червня 1956(1956-06-25) (77 років)
США Кіттері, Мен, США
Країна США США
Приналежність US Naval Jack.svg Військово-морські сили США
Рід військ Військово-морські сили США
Роки служби 19011945
Звання Адмірал флоту Адмірал флоту
Командування ВМС США
Війни/битви Іспансько-американська війна
Мексиканська революція
*Окупація Веракруз
Перша світова війна
Друга Світова війна
Нагороди
Медаль «За видатні заслуги» ВМС США
Медаль «За видатні заслуги» ВМС США
Військово-морський хрест (США)
Spanish Campaign Medal ribbon.svg
Mexican Service Medal ribbon.svg World War I Victory Medal ribbon.svg American Defense Service ribbon.svg American Campaign Medal ribbon.svg
World War II Victory Medal ribbon.svg Legion Honneur GC ribbon.svg Ruban de la croix de guerre 1939-1945.PNG Grande ufficiale OCI Kingdom BAR.svg
Cavaliere di gran Croce BAR.svg Legion Honneur Chevalier ribbon.svg Order of Military Merit.png Order of Precious Tripod with Special Grand Cordon ribbon.png
Орден Лазні
NLD Order of Orange-Nassau - Knight BAR.png Order of George I Silver Cross ribbon.PNG BEL Kroonorde Grootofficier BAR.svg
Oorlogskruis with Palm.jpg

Naval Aviator Badge.jpg

Ернест Джозеф Кінг (англ. Ernest Joseph King) (*23 листопада 1878, Лорейн, Огайо —†25 червня 1956, Кіттері, Мен) — американський військово-морський діяч, адмірал флоту Військово-морських сил США, учасник Першої та Другої світових воєн.

За років Другої світової керував військово-морськими силами Сполучених Штатів, був головнокомандувачем Флоту США, а також керівником військово-морських операцій. На цієї посаді адмірал Кінг відповідав за планування та проведення військових операцій на морі. Входив до складу Об'єднаного комітету начальників штабів.

Кінг став другим після Вільяма Даніеля Легі серед високопосадовців ВМС США, що був удостоєний найвищого військово-морського звання адмірал флоту.

Біографія[ред.ред. код]

Освіту здобув у Військово-морській академії в Аннаполісі (1901) і Військово-морському коледжі (1933). Служив у ВМС Сполучених Штатів з 1901 по 1945 роки.

Під час 1-ої світової війни служив в штабі командувача Атлантичним флотом США віце-адмірала Р. Майо. У 1919-21 очолював військово-морську школу підвищення кваліфікації. У 1922 пройшов підготовку на підводних човнах і пізніше призначений командиром дивізії підводних човнів. У 1930 пройшов льотну підготовку і в 1932-33 командував авіаносцем «Лексингтон».

З 1933 начальник Бюро аеронавтики, перед війною займав пост начальника бази ВПС (у його розпорядженні було майже 1 тис. літаків), за його ініціативою була почата підготовка льотчиків до нічних боїв. З січня 1941 зайняв пост командувача Атлантичним флотом США.

Після атаки японського флоту на Перл-Харбор і вступах США в 2-у світову війну Кінг був призначений головнокомандуючим ВМС США. 26 березня 1942 перейняв на себе обов'язки начальника військово-морських операцій, керував розробкою більшості стратегічних планів морських операцій під час 2-ої світової війни. Заслужив на репутацію високопрофесійного і стратегічно мислячого воєначальника. За посадою входив в Об'єднаний комітет начальників штабів і Об'єднаний Комітет начальників штабів союзників.

Відстоював ідею, що ВМС США можуть виграти війну на Тихому океані (цей театр воєнних дій він вважав основним), якщо їм буде надана значна частина ресурсів країни, в збиток підготовці операцій в Європі. Ця позиція Кінга постійно призводила його до його конфлікту з представниками командування Великобританії, що відстоювали пріоритет Європейського театру воєнних дій. Надавав всебічну підтримку генералові Д. МакАртуру і адміралові Ч. Німіцу, постійно вибиваючи з командування додаткові підкріплення для військ, що билися на Тихому океані. За ініціативою адмірала Кінга (і під його командуванням) було створено командування протичовнових сил — т.з. 10-й флот.

15 грудня 1945 вийшов у відставку. Помер від інфаркту.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Buell, Thomas B. (1995). Master of Sea Power: A Biography of Fleet Admiral Ernest J. King. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-092-4.
  • Gannon, Michael (1991). Operation Drumbeat. New York: Harper Collins. ISBN 0-06-092088-2.
  • King, Ernest; Whitehill, Walter Muir (1952). Fleet Admiral King: A Naval Record. New York City: W. W. Norton & Company. ISBN 0-7858-1302-0.
  • Morison, Samuel Eliot (1947). Volume I. The Battle of the Atlantic, September 1939-May 1943. History of United States Naval Operations in World War II. Boston: Little, Brown and Company. ISBN 0-7858-1302-0.
  • Залесский К. А. Кто был кто во Второй мировой войне. Союзники СССР. — М.: АСТ, 2004. — Т. 1. — 702 с. — ISBN 5-17-025106-8
Міжнародне визнання та нагороди
Попередник:
Вільям Хелсі
США
Людина тижня
журналу «Тайм»

Time Magazine logo.svg
7 грудня 1942
Наступник:
Г.К.Жуков
СРСР