Ерік Клептон
Ерік Клептон (англ. Eric Clapton нар. 30 березня 1945) — британський рок-музикант, командор ордена Британської імперії, лауреат кількох премій Греммі. Клептон вважається одним із найвпливовіших діячів рок-музики: його ім'я тричі потрапило до Зали слави рок-н-ролу як соліста та у складі гуртів The Yardbirds і Cream, він посідає четверту сходинку у списку найвидатніших гітарістів за версією журналу Rolling Stone. Його прізвисько — «повільна рука» (англ. Slowhand).
Творчість Еріка Клептона зазнавала різних стильових впливів — від дельта-блюзу (альбом «Me and Mr. Johnson») до поп-музики (сингл «Change the World») і реггі (кавер-версія синглу Боба Марлі «I Shot the Sheriff»), грав з блюз-роковими (John Mayall's Bluesbreakers, The Yardbirds), та хард-роковими (Cream) гуртами, проте переважно музикант тримався блюзу.
Ерік Клептон брав участь у записах багатьох відомих музикантів. На запрошення Джордж Харрісона він записав сольну партію в пісні The Beatles «While My Guitar Gently Weeps», грав у записах Елтона Джона («Runaway Train», 1992), Стінґа («It’s Probably Me», 1992) і Шер («Love Can Build a Bridge», 1995).
Створена Клептоном в 1970 році балада «Layla» стала прообразом незліченної кількості гітарних композицій на романтичні теми. Перероблена версія пісні була визнана гідною в 1992 р. премії «Греммі». Журнал «Rolling Stone» включив неї в число 30 найвизначніших пісень в історії сучасної музики, а в аналогічному списку за версією музичного каналу VH1 вона зайняла 16-е місце.
В 1993 року Клептон виграв премії «Ґреммі» у найпрестижних номінаціях — «альбом року» («MTV Unplugged»), «пісня року» («Tears In Heaven») і «запис року» («Tears In Heaven»).
На честь Еріка Клептона названо астероїд 4305 Clapton[1].
Дискографія [ред.]
- 1970 – Eric Clapton
- 1973 – Eric Clapton's Rainbow Concert [live]
- 1974 – 461 Ocean Boulevard
- 1975 – There's One in Every Crowd
- 1975 – E.C. Was Here [live]
- 1976 – No Reason to Cry
- 1977 – Slowhand
- 1978 – Backless
- 1980 – Just One Night [live]
- 1981 – Another Ticket
- 1983 – Money and Cigarettes
- 1984 – Too Much Monkey Business
- 1985 – Behind the Sun
- 1986 – August
- 1989 – Homeboy
- 1989 – Journeyman
- 1991 – 24 Nights [live]
- 1992 – Rush
- 1992 – Unplugged [live]
- 1993 – Stages [live]
- 1994 – From the Cradle
- 1997 – Live in Montreux
- 1998 – Pilgrim
- 2000 – Riding with the King
- 2001 – Reptile
- 2002 – Eric Clapton Live
- 2002 – One More Car, One More Rider [live]
- 2004 – Me and Mr. Johnson
- 2004 - 461 Ocean Boulevard Deluxe Edition ([live] from 1974)
- 2004 – She's So Respectable
- 2005 – Back home
- 2006 - The Road To Escondido
- 2007 - Complete Clapton
- 2010 – Clapton
- 2013 – Old Sock[2]
Примітки [ред.]
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
- ↑ New Eric Clapton Album 'Old Sock' Due in March
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Eric Clapton |
 |
Це незавершена стаття про співака. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
