Еріх Гонеккер

Еріх Гонеккер, 1986

Еріх Гонеккер (нім. Erich Honecker; 25 серпня 1912 — 29 травня 1994) — німецький політичний діяч, багаторічний керівник Німецької Демократичної Республіки, Генеральний секретар СЄПН

Еріх Гонеккер. 1950 рік.

Еріх Гонеккер і Леонід Брежнєв

Еріх Гонеккер (ліворуч) вітає Еріха Мільке з 30-річчям Міністерства держбезпеки.

Біографія

Еріх Гонеккер народився 25 серпня 1912 року в місті Нойнкірхене (Німеччина) в сім'ї шахтаря. Після закінчення середньої школи став сільськогосподарським робітникам. У 1926 році вступив в Комуністичний союз молоді Німеччини (КСМН). У 1930-1931 роках навчався в Москві (СРСР) в Міжнародній ленінській школі при Комінтерні.

У складі інтернаціональних робочих бригад брав участь в будівництві Магнітогорського металургійного комбінату.

Після повернення до Німеччини працював секретарем з політичних питань Саарського окружного комітету КСМН, був членом секретаріату Саарського окружного комітету Комуністичної партії Німеччини (КПН).

У 1934 році обраний членом ЦК КСМН. У роки фашистського режиму вів в нелегальних умовах організаційно-політичну роботу серед молоді в Рурській області, в Бадені, Гессені, Вюртемберзі, Пфальці, керував організацією КСМН в Берлінському окрузі. За комуністичну діяльність був арештований нацистами в 1935 році і засуджений до 10 років ув'язнення в концтаборі, звідки був звільнений у квітні 1945 року частинами антигітлерівської коаліції.

Після об'єднання в 1946 році КПН і соціал-демократів в радянській зоні окупації і створення Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН), був обраний до Центрального Комітету нової партії.

Один із засновників Спілки вільної німецької молоді (СВНМ), голова Центральної ради СВНМ (1946-1955).

З 1949 року Еріх Гонеккер — депутат Народної палати НДР.

У 1949 році став секретарем у справах молоді в ЦК СЄПН.

У 1950-1958 роках — кандидат у члени, з 1958 року — член Політбюро ЦК СЄПН.

У 1955-1956 роках Гонеккер перебував на навчанні в Москві у Вищій партійній школі (ВПШ) при ЦК КПРС.

З 1971 року — голова Національної ради оборони.

У травні 1971 Еріх Гонеккер змінив Вальтера Ульбріхта на посаді першого секретаря СЄПН. У жовтні 1976 року він став головою Державної ради, головою Німецької Демократичної Республіки.

У жовтні 1989 року в результаті "перебудови" в НДР Еріх Гонеккер змушений був піти у відставку. 18 жовтня 1989 ЦК СЄПН звільнив його від обов'язків генерального секретаря. Гонеккера також зняли з посади голови Державної ради НДР.

Наприкінці 1990 року, після об'єднання Німеччини, судова влада Німеччини видали ордер на арешт Гонеккер у зв'язку з розслідуванням злочинної практики стрільби без попередження по громадянам НДР, які намагалися подолати Берлінський мур (за даними західноберлінської поліції, всього тут було вбито 118 чоловік). Він також звинувачувався у зловживанні владою та розкраданні державної власності.

Гонеккер переховувався від правосуддя спочатку в берлінській лікарні "Шаріте", а потім у радянському військовому госпіталі під Потсдамом.

У березні 1991 року Гонекер з дружиною Маргот таємно виїхали в СРСР, де кілька місяців жили як "особисті гості" президента Михайла Горбачова.

10 грудня 1991 Гонекеру було запропоновано у триденний термін залишити СРСР, але він отримав політичний притулок разом з дружиною в дипмісії Чилі. Після розпаду СРСР у липні 1992 року вони були відправлені з Росії до Німеччини.

У листопаді 1992 року в Берлінському суді відбулися слухання у справі колишнього голови НДР Еріха Гонеккер, колишнього прем'єр-міністра Віллі Штофа і міністра держбезпеки НДР Еріха Мільке. Однак згодом судові процеси проти них були припинені за станом здоров'я підсудних.

У січні 1993 року Гонеккер отримав дозвіл на виїзд у Чилі. 29 травня 1994 в місті Сантьяго-де-Чилі екс-глава НДР помер від раку.