Ескалатор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ескала́тор (англ. escalator від лат. scalae — сходи) — транспортний пристрій у вигляді похилих сходів з рухомими горизонтальними сходинками для переміщення людей між різними рівнями вгору чи вниз у висотних громадських будівлях: магазинах, станціях метрополітену, готелях, вокзалах, аеропортах.
Сходинки рухаються на роликах вздовж напрямних за допомогою ланцюгової передачі від електричного приводу. Швидкість руху сходинок становить 0,3 — 0,8 м/с. Максимальний кут нахилу ескалатора відносно горизонтальної поверхні переважно не перевищує 30 °.
Уперше такий транспортний пристрій запатентував у 1892 році і збудував у 1895 році Джессі Рено (Jesse Reno); назву escalator вперше застосував 1897 року Чарльз Сібергер (Charles D. Seeberger).
[ред.] Дивіться також
[ред.] Література
- Политехнический словарь. Гл. редактор акад. И. И. Артоболевский. — Москва: Издательство «Советская энциклопедия», 1976. —608 с.
