Ескалатор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ансамбль ескалаторів у Minato Mirai 21 у Йокогамі

Ескала́тор (англ. escalator від лат. scalae — сходи) — транспортний пристрій, рухома доріжка у вигляді похилих сходів з рухомими горизонтальними сходинками для переміщення людей між різними рівнями вгору чи вниз у висотних громадських будівлях: магазинах, станціях метрополітену, готелях, вокзалах, аеропортах.

Сходинки рухаються на роликах вздовж напрямних за допомогою ланцюгової передачі від електричного приводу. Швидкість руху сходинок становить 0,3 — 0,8 м/с. Максимальний кут нахилу ескалатора відносно горизонтальної поверхні переважно не перевищує 30 °.

Уперше такий транспортний пристрій запатентував у 1892 році і збудував у 1895 році Джессі Рено (Jesse Reno); назву escalator вперше застосував 1897 року Чарльз Сібергер (Charles D. Seeberger).

Дивіться також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Политехнический словарь. Гл. редактор акад. И. И. Артоболевский. — Москва: Издательство «Советская энциклопедия», 1976. —608 с.