Есмінці «ушаковської» серії
| Есмінці «ушаковської» серії | ||
|---|---|---|
| Есмінці «Незаможник» та «Петровський» в 1930-ті рр. | ||
| Основна інформація | ||
| Тип | Ескадрений міноносець | |
| Держава прапора | ||
| Верф | «Наваль», Миколаїв | |
| Будівництво розпочато | 1914-1915 роки. | |
| Введено в експлуатацію | з кінця 1917 року. | |
| Виведений зі складу флоту | 1918-1956 роки. | |
| Сучасний статус | Розібрані на метал. | |
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1326/1580 тон. | |
| Довжина | 92,5 м. | |
| Ширина | 9,1 м. | |
| Осадка | 3,2 м. | |
| Технічні дані | ||
| Силова установка | 2 парові турбіни, 265 т нафти, 5 котлів. | |
| Гвинти | 4 гвинти. | |
| Потужність | 29 000 к.с. | |
| Швидкість | 33 вузли. | |
| Екіпаж | 136 чол. | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 102-мм/60 озброєння. | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 457-мм трьохтрубних торпедних апарати зразку 1913 року, 60-80 мін. | |
| Зенітне озброєння | 2 40-мм автомати фірми «Віккерс» (пізніше 2 57-мм гармати), 4 7,62-мм кулемети. | |
Есмінці «ушаковської» серії[1] — тип ескадрених міноносців російського, радянського та українського флотів.
Всього було замовлено 16 кораблів для Чорноморського флоту, з яких було введено до складу флоту чотири одиниці, інші 12 добудовувалися в Миколаєві. Вищеозначені чотири кораблі було затоплено більшовиками біля Новоросійська в червні 1918 року. Трохи пізніше з кораблів в Миколаєві було добудовано чотири одиниці, які потім увійшли до складу білого та радянського флотів.
Протягом 1918 рр. есмінці входили до складу ВМС УНР та ВМС Української Держави.
Зміст |
Будівництво і служба [ред.]
Російська доба [ред.]
Були замовлені одразу після початку 1-ої світової війни. По конструкції повторювали есминці типу «Дерзкій». Відрізнялись від них наявністю турбінних приводів допоміжних механизмів, посиленим артилерійським озброєнням та трьохтрубними торпедними апаратами. Названі в пам'ять про перемоги російського флоту під командуванням Ф. Ф.Ушакова, а тому відомі як «ушаковська» серія.
Оцінюючи есмінці «ушаковської» серії як найвдаліші серед кораблів данного классу, Морський головний штаб в 1916 році замовив в Миколаєві ще 12 кораблів цього типу.
5 травня 1917 року перші кораблі данного типу «Фідонісі» та «Керч» стали до ладу ВМФ Тимчасового уряду Росії (пізніше ВМФ Російської республіки). До кінця 1917 року було збудовано 4 есмінці, така ж кількість готувалася до введення до складу флоту.
Після введення до служби, використовувались переважно для ведення розвідки та конвоювання лінійних кораблів. У деяких бойових діях участь брали до весни 1918 року під урядами Керенського та більшовиків.
Українська доба [ред.]
14 січня 1918 року Українська Центральна Рада прийняла «Тимчасовий Закон про український державний флот», відповідно до якого: «Російський Чорноморський флот… проголошується флотом Української Народної Республіки…» та «Українська Народна Республіка переймає на себе всі зобов'язання російського уряду щодо Чорноморського флоту й щодо утримання флоту й портів».
Однак під час революції 1917 року екіпажі цих есмінців притримувалися переважно більшовицької орієнтації. Відмовившись піднімати український прапор, 29 квітня 1918 року есмінці «Керч», «Фідонісі» (з Феодосії[2] або Ялти[3]), «Каліакрія» і «Гаджибей» перейшли до Новоросійська, де в червні 1918 року були затоплені власними залогами за наказом В. І. Леніна. 18 червня «Каліакрія» та «Гаджибей» були затоплені екіпажем у Цемеській затоці. А в тому же дні есмінець «Керч», який залишився в Новоросійську, потопив лінійний корабель «Свободна Росія» чотирма торпедами також есмінець «Фідонісі» торпедою і гарматною стрільбою у Цемеській затоці. Після чого «Керч» пішов до Туапсе, де 19 червня був затоплений екіпажем.
12 кораблів цього типу, що будувалися в Миколаєві, протягом 1918 року увійшли до складу ВМС УНР, пізніше Українського Держави, однак вони, зрештою, добудовані так і не були[2].
У січні 1919 року есмінці отримали нові українські історичні назви: «Київ» (к. «Занте»), «Чигирин», «Батурин», «Львів», «Іван Виговський» (к. «Корфу»), «Іван Сірко» (к. «Левкас»), «Пилип Орлик», «Кость Гордієнко», «Мартин Небаба», «Іван Підкова», «Петро Могила» та «Іван Котляревський». В лютому того ж року кораблі були захоплені військами Антанти.
Білогвардійська доба [ред.]
З кораблів, що будувалися на миколаєвських заводах, в 1919 році був введений до ладу ЗСПР неукомплектований есмінець «Церіго», пізніше виведений в Бізерту. Там він 30 жовтня 1924 року був переданий СРСР, однак через свій поганий технічний стан він був залишений в Бізерті, а на початку 30-х рр. був розібраний на метал в Бресті.
Радянська доба [ред.]
«Київ», «Іван Виговський» і «Іван Сірко» були добудовані більшовиками в 1920-ті рр. Вони увійшли в до складу радянського флоту під назвами «Незаможник» (у 1923 році), «Петровський» (у 1925 році, потім перейменований в «Железнякова») і «Шаумян» (у 1925 році). Інші 8 кораблів на різних ступенях готовності більшовиками було розібрано на стапелях. Затоплена в 1918 році «Каліакрія» в 1925 році була піднята, відремонтована та перейменована в «Дзержинського».
Усі 4 вищеперераховані есмінці брали участь у Вітчизняній Війні. Двоє з них — «Дзержинський» і «Шаумян» загинули в 1942 році. 8 липня 1945 року «Незаможник» та «Железняков» були нагороджені Орденом Червоного Прапора.
Після війни воні ще продовжували службу. «Железняков» передали Болгарії. Він служив у ВМС Болгарії з 1947 по 1949 рік. У тому же році він повернувся в СРСР і знов до складу ВМФ СРСР. А в 12 січня того же року «Незаможник» був роззброєний і переустаткований у корабель-ціль. Він на початку 1950-х років був потоплений у берегів Криму.
Останній есмінець данного типу «Железняков» у 1953 році був виведений з бойового складу, роззброєний і переформовано в плавказарму, перейменований в «ПКЗ-62». 10 липня 1956 року «ПКЗ-62» був виключений із списку судів ВМФ і 27 липня того же року був розформований у зв'язку з передачею Відділу фондового майна для демонтажу для реалізації. У 1957 році, зрештою, розібраний на метал.
Кораблі серії [ред.]
Перша «Ушаковська» серія [ред.]
- «Феодонісі», потім «Фідонісі» — в 1918 затоплений більшовиками поблизу Новоросійська.
- «Керч» — в 1918 затоплений більшовиками поблизу Новоросійська.
- «Гаджибей» — в 1918 затоплений більшовиками поблизу Новоросійська.
- «Каліакрія», потім «Дзержинський». в 1918 затоплений більшовиками поблизу Новоросійська, а в 1925 піднятий.
- «Незаможник», "Занте",(стаття пишеться) потім «Київ», потім «Незаможний», потім «Незаможник». Добудовувався в Миколаєві.
- «Церіго» — добудовувався в Миколаєві, потім виведений в Бізерту і там розібраний на метал.
- «Корфу», потім «Іван Виговський», потім «Петровський», потім «Железняков», потім «ПКЗ-62». Добудовувався в Миколаєві.
- «Левкас», потім «Іван Сірко», потім «Шаумян». Добудовувався в Миколаєві.
Друга «Ушаковська» серія [ред.]
- «Тенедос» — замовлення анулюване.
- «Хіос» — замовлення анулюване.
- «Родос» — замовлення анулюване.
- «Самос» — замовлення анулюване.
- Ще 8 есмінців без назви.
8 недобудованих кораблів цього типу що в 1916-1917 рр. були закладені в Миколаєві. В січні 1919 року перейменовані на український манер. Після громадянської війни розібрані на металобрухт.
Примітки та джерела [ред.]
- ↑ Також пишуть, як есмінці «Ушаковської» серії або есмінці типу «Фідонісі».
- ↑ а б Верстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — ISBN 5-902863-10-4.
- ↑ Чернышов А. А. «Новики». Лучшие эсминцы Российского Императорского флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007 — ISBN 978-5-699-23164-5.
Література [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Есмінці «ушаковської» серії |
- Верстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — ISBN 5-902863-10-4.
- Чернышов А. А. «Новики». Лучшие эсминцы Российского Императорского флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007 — ISBN 978-5-699-23164-5.
- Лихачев П. В. Эскадренные миноносцы типа «Новик» в ВМФ СССР 1920-1955 гг.
- Эсминцы и миноносцы
- Гражданская война в России: Черноморский флот.
|
|||||||||||||||||||||||||||||
