Естетизм
Естети́зм (з грецької «почуттєвий, здатний відчувати») — напрямок в мистецтві кінця 19 початку 20 століть, що виник в Англії, як реакція на стриманий стиль вікторіанської доби. Основне філософське підгрунтя цього погляду була ідея мистецтва заради мистецтва, яка сформувалася ще в античні часи. Представники цього напрямку вивищували мистецтво навіть понад життям. Естетизм був противагою реалізму. Теорію естетизму викладено в книжці Оскара Вайлда «Задуми» (1891).
Література[ред. | ред. код]
В літературі естетизм — тенденція в англійській літературі, яка сформувалася наприкінці 19 століття під впливом ідей Джона Рескіна та Волтера Пейтера.
Найяскравішим представником естетизму став Оскар Вайлд, який вважав, що мистецтво живе своїм життям незалежно від дійсності й тому перебуває в опозиції до свого часу, що життя наслідує мистецтво, а не навпаки, що «немає книжок моральних або аморальних, є книжки добре написані або погано написані»[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Портрет Доріана Ґрея», передмова Оскар Вайлд
Література[ред. | ред. код]
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
Посилання[ред. | ред. код]
- Естетизм [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 418-419. — 1000 екз.
- Естетизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 348.