Етикетка
Етике́тка — ярлик на товарі, експонаті, будь-якому іншому продукті виробництва із зазначенням назви, виробника, дати виробництва, терміну придатності.
Історія [ред.]
Предками сучасних етикеток були тавра і клейма, які ставили виробники напоїв (в основному вин) на амфорах, бутлях і глиняних посудинах, а також різні навісні «носії інформації». До нашої ери людство паперу не знало, тому використовувалися, наприклад, шматочки шкіри або наклеювалися крихітні клаптики пергаменту з позначками.
Поява в Європі паперу не могла не позначитися на зовнішньому вигляді етикетки. Спочатку через дорожнечу це був предмет розкоші, але поступово папір завоював пакувальну сферу, оскільки набагато краще підходив для передачі інформації: на паперових етикетках поміщалося більше відомостей, ніж на клеймі або шкіряному клапті. Тепер етикетка окрім мінімуму інформації (назви, виробника, місця виготовлення), містить рекламні заклики і вказівки до застосування.
Стрімко розвивається область етикетування — виноробство. До 1820 року винні етикетки сталі схожі на ті, що ми знаємо нині, але відрізнялися строгим лаконічним стилем. Спочатку вони мали просту прямокутну або овальну форму. З часом бурхлива фантазія виноробів перетворювала їх на корони і на виноградні лози. На зміну переважно шрифтовому оформленню пришли всілякі орнаменти, віньєтки і герби, ангели, султани в чалмах і Венери, побутові сцени і живописні пейзажі батьківщини вин. Одне і те ж вино могло мати різну етикетку залежно від країни, в яку воно експортувалося (вже тоді підприємці враховували особливості національної психології!). Зрозуміло, ніяких офіційних правил відносно змісту етикетки не було: зазвичай вказувалося походження вина (географічна назва), ім'я творця і місце виробництва. Поступово походження стало вказуватися все рідше, а з 1834 року винороби стали вказувати рік урожаю. В кінці XIX століття з'явилися написи про особливості смаку і тип вина. Указувалася і професія виготівника (торговець, приватний власник). У період з 1820 по 1920 роки виробництво шампанського збільшилося з 2 до 20 мільйонів пляшок на рік (у 10 разів!); напевно, не останню роль тут зіграла етикетка. Нескладний шматочок паперу став могутнім двигуном торгівлі і засобом спілкування з клієнтом.
Перші правила етикетування вин з'явилися на початку XX століття, потім всі вони об'єдналися в європейське законодавство про найменування і оформлення вин. З тих пір етикеткам приділяється велика увага: над їх художнім оздобленням працювали такі великі художники, як Сальвадор Далі, Марк Шагал, Пабло Пікассо і Енді Уорхолл.
- Все різноманіття сучасних етикеток можна класифікувати.
- Сфера застосування:
- харчова;
- винно-горілчана і безалкогольна;
- косметична і парфумерна;
- фармацевтична;
- побутова хімія;
- інші (для одягу, взуття і т. д.)
- Матеріал основи:
- паперові;
- синтетичні;
- тканинні.
- Спосіб нанесення:
- нанесення клею;
- з нанесенням клейового шару;
- самоклеючі;
- термоусадочні.
- Форма:
- горизонтальні;
- вертикальні;
- фігурні.
- Обробка:
- з тисненням фольгою;
- з конгревним тисненням;
- з голограмами;
- з термоелементами.
- Конструкція:
- прості (плоскі наклейки);
- бандеролі (паперова стрічка, що обертає довгастий продукт, наприклад буханку хліба);
- розкладні (у вигляді книжечки або проспекту, на лікарських або косметичних засобах);
- навісні (прикріплені до продукту за допомогою мотузка або ланцюжка);
- інші.
Джерела [ред.]
•Етикетка у Великому тлумачному словнику сучасної української мови на Lingvo.ua
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Етикетка |
