Етимологія
Етимоло́гія (від грец. ἔτυμον правда, істина[1] і грец. -λόγος «слово, наука»[2][2]) — розділ знань, розділ порівняльно-історичного мовознавства, який вивчає походження слів мови; сукупність прийомів дослідження, спрямованих на з'ясування походження слова, а також сам результат цього з'ясування.
Тобто у сучасній мовознавчій практиці цей термін має принаймні три значення:[3] розділ мовознавства, що вивчає походження слів; походження (щодо словесного знаку) та встановлення;[4] науково-дослідну процедуру, спрямовану на розкриття походження слова, а також сам результат цієї процедури[5][4].
Завдяки давнім текстам, порівнянню слів зі словами з інших мов етимологія відновлює історію слів: як вони виникли у мові, первинне (істинне) значення, їхнє джерело та зміну їхнього значення.
Термін виник у давньогрецькій філософії від (від грец. etymon – істина[6] та logos — слово, вчення), а у науковий обіг його запровадили стоїки — представники філософської грецької школи (IV ст. до н.е. — II ст. н.е.)[7].
Історія значень слів тісно пов'язана з історією народу, тому етимологічні дослідження набувають першорядного значення при вирішенні важливих історичних, етнографічних, етногенетичних тощо питань. В результаті етимологічних досліджень про значення слів на давніх етапах мовного розвитку одержують висновки про конкретні уявлення про життя і мислення носіїв мови в доісторичні часи, від яких не збереглося писемних пам'яток[8].
Історія певних слів та дані споріднених мов наводяться у спеціальних етимологічних словниках. Звертання до етимологічних словників розширює й поглиблює знання в галузі лінгвістики, у сфері історії, географії, літератури, культури. Лексикологія, наприклад, вивчає семантику слів, визначає первинність значень і встановлює послідовність їх розвитку. Розібратися в складних семантичних зміщеннях, які відбуваються в словах за історичного розвитку, без етимологічної інформації часто просто неможливо.
Розглядаючи явища народної етимології, дуже важливо визначити, яким чином відбувається осмислення слова.
Етимологічні розвідки є ефективним засобом заохочення дитини до пізнання навколишнього світу на ранній стадії розвитку[6]. Визначення походження та дослідження історії звичних слів та архаїзмів, діалектизмів, топонімів, антропонімів, етнонімів, спеціальних термінів стимулює інтерес підростаючого покоління до культурних традицій народу[6]. Етимології належить також важлива роль у вивченні та викладанні рідної та іноземних мов[6]. Дослідження будь-якої мови обов'язково потребує звернення до етимологічних даних. Мовознавчі розділи — фонетика, лексикологія, морфологія, фразеологія так чи інакше застосовують результати етимології[3].
Зміст |
Методи [ред.]
В етимології застосовують ряд методів для вивчення походження слів, деякі з яких є:
- порівняльно-історичний метод, основою якого є реконструкція (відтворення) звукових форм і значень, спільних для зіставних слів і морфем як декількох мов (зовнішня), так і однієї мови (внутрішня реконструкція)[9]
.
- дослідження семантичних змін.
Псевдоетимологія [ред.]
Значного поширення набула псевдоетимологія, у якій навмисно чи ненавмисно припускають зв'язок між неспорідненими словами, спираючись на зовнішню звукову подібність слів з різним семантичним значенням, на хибне морфологічне членування слова, на його семантичне переосмислення[10].
Примітки [ред.]
- ↑ етимон, справжнє, тобто первісне значення слова», пов'язане з прикметником ἔτυμος «істинний, правильний», похідним від ἔτεός (ἔτός) «дійсний, правдивий, правильний» і компонента
- ↑ а б Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий: (Д - Копці)/ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінка: 173)
- ↑ а б Леміш Н.Є. Етимологія англійських причинових сполучників // Актуальні проблеми іноземної філології: Лінгвістика та літературознавство Збірник наукових праць. — 2010, Випуск 5.
- ↑ а б Введенская Л. А. Этимология : учебное пособие / Л. А. Введенская, Н. П. Колесников. – Ростов н/Д : Феникс, 2008. – с.338 (с.:8-9)
- ↑ Трубачев О. Н. Рецензия на "Краткий этимологический словарь" (М., 1961) / О. Н. Трубачев // Вопросы языкознания. – 1961. – № 5. (с.:407)
- ↑ а б в г Шпак К.В. Місце етимології у когнітивних процесах // Studia Linguistica Збірник наукових праць. — 2010, Вип. 4
- ↑ Семеог О.М. Вступ до слов'янської філології: Навчальний посібник / Олена Семеог. - Суми: Видавництво СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2010. — 190 с. Тираж: 300. (с.:27)
- ↑ Українська мова : енциклопедія / [редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. — К. : Укр. енцикл., 2000. — 752 с. (с.:62)
- ↑ Семенюченко О. В. Особливості етимологічного методу в герменевтиці // Культура і сучасність Альманах. (наукова періодика України) — 2009, № 2
- ↑ Введенская Л.А. Этимология: [Учебное пособие] / Л.А. Введенская, Н.П. Колесников. – СПб.: Питер, 2004. – 221 с.
Література [ред.]
- Етимологічний словник — Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі.— К., 1985.
