Етимологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мовознавство
Мови світу
Загальне мовознавство
Теоретична лінгвістика
Фонетика
Фонологія
Граматика
Морфологія
Синтаксис
Лексикологія
Семантика
Лексична семантика
Статистична семантика
Структурна семантика
Прототипна семантика
Прагматика
Прикладна лінгвістика
Засвоєння мови
Психолінгвістика
Соціолінгвістика
Антропологічна лінгвістика
Генеративна лінгвістика
Когнітивна лінгвістика
Математична (комп'ютерна) лінгвістика
Дескриптивна (синхронічна) лінгвістика
Стилістика
Приписова лінгвістика
Корпусна лінгвістика
Перекладознавство
Історична лінгвістика
Порівняльна лінгвістика
Етимологія
Історія лінгвістики
Список лінгвістів
Невирішені проблеми

Етимоло́гія (від грец. ἔτυμον правда, істина[1] і грец. -λόγος «слово, наука»[2][2]) — розділ знань, розділ порівняльно-історичного мовознавства, який вивчає походження слів мови; сукупність прийомів дослідження, спрямованих на з'ясування походження слова, а також сам результат цього з'ясування.

Тобто у сучасній мовознавчій практиці цей термін має принаймні три значення:[3] розділ мовознавства, що вивчає походження слів; походження (щодо словесного знаку) та встановлення;[4] науково-дослідну процедуру, спрямовану на розкриття походження слова, а також сам результат цієї процедури[5][4].

Завдяки давнім текстам, порівнянню слів зі словами з інших мов етимологія відновлює історію слів: як вони виникли у мові, первинне (істинне) значення, їхнє джерело та зміну їхнього значення.

Термін виник у давньогрецькій філософії від (від грец. etymon – істина[6] та logos — слово, вчення), а у науковий обіг його запровадили стоїки — представники філософської грецької школи (IV ст. до н.е. — II ст. н.е.)[7].

Історія значень слів тісно пов'язана з історією народу, тому етимологічні дослідження набувають першорядного значення при вирішенні важливих історичних, етнографічних, етногенетичних тощо питань. В результаті етимологічних досліджень про значення слів на давніх етапах мовного розвитку одержують висновки про конкретні уявлення про життя і мислення носіїв мови в доісторичні часи, від яких не збереглося писемних пам'яток[8].

Історія певних слів та дані споріднених мов наводяться у спеціальних етимологічних словниках. Звертання до етимологічних словників розширює й поглиблює знання в галузі лінгвістики, у сфері історії, географії, літератури, культури. Лексикологія, наприклад, вивчає семантику слів, визначає первинність значень і встановлює послідовність їх розвитку. Розібратися в складних семантичних зміщеннях, які відбуваються в словах за історичного розвитку, без етимологічної інформації часто просто неможливо.

Розглядаючи явища народної етимології, дуже важливо визначити, яким чином відбувається осмислення слова.

Етимологічні розвідки є ефективним засобом заохочення дитини до пізнання навколишнього світу на ранній стадії розвитку[6]. Визначення походження та дослідження історії звичних слів та архаїзмів, діалектизмів, топонімів, антропонімів, етнонімів, спеціальних термінів стимулює інтерес підростаючого покоління до культурних традицій народу[6]. Етимології належить також важлива роль у вивченні та викладанні рідної та іноземних мов[6]. Дослідження будь-якої мови обов'язково потребує звернення до етимологічних даних. Мовознавчі розділи — фонетика, лексикологія, морфологія, фразеологія так чи інакше застосовують результати етимології[3].

Методи[ред.ред. код]

В етимології застосовують ряд методів для вивчення походження слів, деякі з яких є:

- порівняльно-історичний метод, основою якого є реконструкція (відтворення) звукових форм і значень, спільних для зіставних слів і морфем як декількох мов (зовнішня), так і однієї мови (внутрішня реконструкція)[9]
.

- дослідження семантичних змін.

Псевдоетимологія[ред.ред. код]

Значного поширення набула псевдоетимологія, у якій навмисно чи ненавмисно припускають зв'язок між неспорідненими словами, спираючись на зовнішню звукову подібність слів з різним семантичним значенням, на хибне морфологічне членування слова, на його семантичне переосмислення[10].

Примітки[ред.ред. код]

  1. етимон, справжнє, тобто первісне значення слова», пов'язане з прикметником ἔτυμος «істинний, правильний», похідним від ἔτεός (ἔτός) «дійсний, правдивий, правильний» і компонента
  2. а б Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий: (Д - Копці)/ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінка: 173)
  3. а б Леміш Н.Є. Етимологія англійських причинових сполучників // Актуальні проблеми іноземної філології: Лінгвістика та літературознавство Збірник наукових праць. — 2010, Випуск 5.
  4. а б Введенская Л. А. Этимология : учебное пособие / Л. А. Введенская, Н. П. Колесников. – Ростов н/Д : Феникс, 2008. – с.338 (с.:8-9)
  5. Трубачев О. Н. Рецензия на "Краткий этимологический словарь" (М., 1961) / О. Н. Трубачев // Вопросы языкознания. – 1961. – № 5. (с.:407)
  6. а б в г Шпак К.В. Місце етимології у когнітивних процесах // Studia Linguistica Збірник наукових праць. — 2010, Вип. 4
  7. Семеог О.М. Вступ до слов'янської філології: Навчальний посібник / Олена Семеог. - Суми: Видавництво СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2010. — 190 с. Тираж: 300. (с.:27)
  8. Українська мова : енциклопедія / [редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. — К. : Укр. енцикл., 2000. — 752 с. (с.:62)
  9. Семенюченко О. В. Особливості етимологічного методу в герменевтиці // Культура і сучасність Альманах. (наукова періодика України) — 2009, № 2
  10. Введенская Л.А. Этимология: [Учебное пособие] / Л.А. Введенская, Н.П. Колесников. – СПб.: Питер, 2004. – 221 с.

Література[ред.ред. код]

  • Етимологічний словник — Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі.— К., 1985.

Див. також[ред.ред. код]