Етимологія назв континентів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Африка[ред.ред. код]

Давні римляни використовували назву лат. Africa terra («земля Afri» або «Afer») для північної частини континенту (територія сучасного Тунісу). Походження Afer, можливо, від арабського слова, що означає «пил»; племені Afridi, що знаходиться у Північній Африці навколо області Carthage; від грецького aphrike — «без холоду»; від латинського aprica — «сонячний».

Америка[ред.ред. код]

Походження терміну Америка спірне. За найпопулярнішою теорією, назва походить від латинізованого імені дослідника Амеріго Веспуччі, Americus Vespucius, що перетворилося на Америку, слово жіночого роду. Жіночий рід був обраний відповідно до закінчення всіх інших відомих на той час континентів: Азія, Африка і Європа.

Азія[ред.ред. код]

У ранні часи термін «Азія» відносився лише до маленького регіону, відомого сьогодні як Анатолія (частина Туреччини). Пізніше ця назва стала означати набагато більшу область землі, з якою її пов'язують сьогодні. Етимологію слова можна тільки припускати. Найбільш можливе походження від семітського кореня «Asu», що означає «сходження» чи «світло» по відношенню до сонця. Таким чином Азія означає «Східна Земля».

Австралія[ред.ред. код]

Назва країни походить з лат. terra australis incognita, що означає південна невідома земля. Територія була названа так ранніми європейськими дослідниками, які вірили, що австралійський материк був набагато більшим, ніж вони поки відкрили. Мандрівник Метью Фліндерс (1774-1814), який першим досліджував австралійський берег і зробив його карту, використав термін Австралія у своїй роботі «Подорож до Terra Australis». Попередні голландські дослідники використовували терміни як Australisch, так і Нова Голландія (Nova Hollandia).

Європа[ред.ред. код]

Слово «Європа» стосувалось тільки маленької області на території сучасної Фракії у Туреччині. Згодом ця назва стала означати цілу частину світу. Остаточна етимологія грецького слова «Europa» невідома. Проте найбільш можливе походження від семітського кореня «Ereb», який означає «темрява» чи «захід» стосовно західного місцерозташування області відносно Месопотамії, Левантійського узбережжя, Анатолії та Босфору. Таким чином, слово означає «Земля заходу сонця» чи «Західна земля».

Антична цивілізація пропонує народну етимологію. У давньогрецькій міфології Європа була дочкою фінікійського короля Агенора. Коли Зевс побачив її, він перетворився на ніжного білого бика й наблизився до неї та її друзів. Вона забралась на спину бика і вони попливли до острова Крит, де вона закохалась у Зевса і мала від нього трьох синів (Міноса, Радамантуса і Сарпедона, перші два разом з Аяксом були трьома суддями підземелля).

Дивись також[ред.ред. код]

Етимологія назв країн

Джерела[ред.ред. код]

  • Barnhart, Robert K., ed., Barnhart Dictionary of Etymology, H.W. Wilson Co., 1988.
  • Hugo Kastner: Von Aachen bis Zypern, Geographische Namen und ihre Herkunft, Humboldt-Verlag, 2007.
  • Klein, Dr. Ernest, A Comprehensive Etymological Dictionary of the English Language, Amsterdam: Elsevier Scientific Publishing Co., 1971.
  • Online Etymology Dictionary
  • Room, Adrian, Place Names of the World, 2nd ed., McFarland & Co., 2006.
  • The Oxford English Dictionary, 2nd ed., Clarendon Press, 1989.