Етнічний стереотип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Етностерети́п, етні́чний стереоти́п — узагальнений, емоційно-насичений образ етнічної групи або її представників, який сформувався історично у контексті розвитку міжетнічних стосунків. Віддзеркалюючи бажання людей зберегти етнокультурну ідентичність, етностереотип відіграє важливу соціальну роль як фактор консолідації та фіксації етнічної групи, чіткого окреслення її кордонів.

Структура етнічних стереотипів[ред.ред. код]

Етностереотипи мають трикомпонентну структуру:

  • констатація особливостей етнічної групи — когнітивний (пізнавальний) елемент;
  • ставлення до цих особливостей, що зумовлює їхню оцінку — емотивний елемент;
  • формування певного типу поведінки щодо цієї етнічної групи конативний (поведінковий) елемент.

Види етностереотипів[ред.ред. код]

  • Імперський етностереотип – створений владними та провладними колами образ конкретної етнічної групи, який використовувався у практиці державного адміністрування для вкорінення у масову свідомість контрольованих настроїв, переконань та чітких поведінкових схем. Дія імперських етностереотипів набувала особливого значення при формуванні стратегій соціальної поведінки конкретних осіб чи груп й виявлялась під час різноманітних адміністративних акцій.
  • Колоніальний етностереотип - створений елітою пригнобленого етносу образ пануючої етнічної групи, який використовувався у практиці спілкування із органами влади для вкорінення у масову свідомість антиколоніальних настроїв, переконань та чітких поведінкових схем. Дія колоніальних етностереотипів набувала особливого значення при формуванні стратегій соціальної поведінки конкретних осіб чи груп й виявлялась під час різноманітних акцій національно-визвольної боротьби.
  • Сусідський етностереотип - образ сусідської етнічної групи, що спонтанно створений національними громадами для використання у побутовій практиці. Дія сусідських етностереотипів набувала особливого значення при формуванні стратегій соціальної поведінки конкретних осіб чи груп й виявлялась під час різноманітних побутових акцій (спілкування, купівля-продаж, спільна дія тощо).

У будь-якому суспільстві соціально-економічний розвиток і культурна трансформація протікають нерівномірно як у територіальному, так і соціальному аспекті.

Приклади етностереотипів[ред.ред. код]

Стереотипи щодо поляків у Російській імперії[ред.ред. код]

Російська влада у реалізації прагнень підкорити регіон Правобережної України, а отже і стабілізувати західний кордон імперії, змушена була обирати союзника, - українського селянина чи польського шляхтича. Поляки, які неодноразово демонстрували опозиційність до всього імперського механізму, врешті-решт опинились під підозрою імперської влади й були проголошені одним із ворогів Великої Імперії.

Ставлення російської влади до численного польського населення, яке проживало на території Правобережної України, приєднаної в ході ліквідації Речі Посполитої не було сталим і еволюціонувало. Можна виокремити три етапи цієї еволюції: 1) 1793 – 1830 рр., 2) 1831 – 1862 рр., 3) 1863 – 1914 рр. Протягом першого етапу уряд намагався закріпити нові територіальні надбання. Для цього необхідно було ліквідувати самобутність краю, виразною складовою якої були польські шляхетські традиції. Представникам останньої пропонувалось добровільне зречення й безперешкодні інтеграція до імперського суспільства. Польське повстання 1830 – 1831 рр. ознаменувало розгортання другого етапу, який характеризувався з одного боку боротьбою польської шляхти за збереження самобутності, а з іншого – першими кроками уряду в справі її декласації як елементу дестабілізації ситуації в трьох губерніях Правобережної України. Нарешті, друге польське повстання 1863 р. засвідчило невмирущість ідеї державності серед поляків і стало ключовим свідченням для урядових кіл неможливості виховати лояльність «бунтівної шляхетської нації». Це стало передумовою формування імперського етностереотипу «поляка-ворога».

Імперський етностереотип «поляка-ворога» є досконало спланованою і ретельно сформульованою системою оціночних суджень вищих урядовців та місцевої адміністрації щодо поляків та їх місця у суспільстві та державному механізмі Російської імперії. Він хоча і спирався на стереотипні суспільні уявлення, але все ж був створений штучно для обґрунтування репресивних заходів відносно поляків після їх повстання у 1863 р. У його структурі ключову роль відігравали соціальні, релігійні та історичні складові. Всі поляки проголошувались панами, або їх свитою; католиками, а отже ворогами православ’я; підступними ворогами, що хочуть порушити цілісність імперії. Імперський етностеотип «поляка-ворога» вкорінювався у суспільні настрої завдяки блискуче налаштованій системі управління з ієрархічною структурою. Вищі ешелони адміністративно-управлінського апарату мали цілком конкретні плани щодо польського населення. І для їх успішного втілення залишалось лише отримати «сигнал» від місцевих адміністративних органів. Практичне застосування імперського етностереотипу «поляка-ворога» здійснювалось двома шляхами: через місцевий адміністративно-управлінський апарат та засоби масової інформації. Якщо тиск влади законодавчим шляхом був недостатнім, то використовувались настрої населення. Їх успішно моделювали періодичні видання, через які транслювалось ідеї про «польські загрози».

Незважаючи на утиски влади та пропаговані нею антипольські настрої, полякам усе ж вдалося справити відчутний вплив на громадсько-політичне, соціально-економічне та культурно-освітнє життя досліджуваного регіону. Своєрідна замкнутість їхнього суспільства та збереження у ньому польськості допомагала опиратись тиску імперії, досягати успіхів в економічній сфері. Залучення поляків до сучасних перспективних галузей економіки, зокрема, будівництва залізниць, удосконалення цукрового виробництва, банківської системи підняло рівень життя населення Правобережної України та засвідчило її існування на міжнародному рівні. Поляки звинувачували російське суспільство у пихатості, і тому навмисне намагалися опанувати й встановити хоча б часків контроль над стратегічними сферами загальноімперського господарства, посісти провідне, контролююче становище і змусити імперську владу «зняти капелюха» перед їх досягненнями.

Завдяки збереженню високого рівня національної консолідації полякам Правобережної України вдалось ефективно протистояти провадженій відносно них урядовій політиці. У відповідь на критику католицького віросповідання вони у завуальованій формі окатоличують населення Правобережної України, розвивають польську освіту та створюють таємні товариства. Не виняток, серед польської спільноти становлять ті, хто з усіх сил прагнув «закріпитися в економічному світі». Особливістю поляків варто відмітити їх непереборне бажання зберегти землеволодіння. Якщо їм доводилося «прощатися» із земельними наділами, то вони піклувались про те, що ці наділи потрапили до рук саме поляків. Але у «битві за землю» польські землевласники не отримали бажаного результату.

Стереотипи щодо українців у Російській імперії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]