Етьєн Жоффруа Сент-Ілер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Етьєн Жофруа Сент-Ілер)
Перейти до: навігація, пошук
Етьєн Жоффруа Сент-Ілер
фр. Étienne Geoffroy Saint-Hilaire
Geoffroy Saint Hilaire.jpg
Народився 15 березня 1772(1772-03-15)
Етамп, Франція
Помер 19 червня 1844(1844-06-19) (72 роки)
Париж, Франція
Місце проживання Франція
Національність француз
Галузь наукових інтересів зоологія
Заклад Національний музей природознавства Франції
Вчене звання академік
Науковий керівник Рене-Жюст Аюї, Луї Жан-Марі Добантон
Відомий завдяки: теорія еволюції жоффруїзм, план будови тварин

Етьєн Жоффруа Сент-Ілер (фр. Étienne Geoffroy Saint-Hilaire, 15 квітня 1772, Етамп — 19 червня 1844, Париж) — французький натураліст, зоолог, анатом, еволюціоніст, член Французької Академії Наук з 1807. Батько зоолога Ісідора Жоффруа.

Біографія[ред.ред. код]

Родина і навчання (1772-1791)[ред.ред. код]

Етьєн Жоффруа Сент-Ілер (Жоффруа - це перше прізвище, а не друге ім'я) народився в родині правника у маленькому містечку Етамп. За свідченням сина натураліста Ісідора, у роді Жоффруа підтримувалася повага до наукових занять. Найвідомішим дослідником з пращурів Етьєна був його прапрадід Етьєн-Франсуа Жоффруа Сент-Ілер (1672-1731), який досліджував відомі на той час хімічні елементи та взаємодії між ними. Брат Етьєна Марк-Антуан став офіцером французької армії, загинув під час експедиції до Єгипту

Початкову освіту отримував у етампському колежі. Далі вчився у Парижі, у тому числі під керівництвом відомого хіміка і кристалографа Рене-Жюста Аюї.

У Національному музеї (1792-1797)[ред.ред. код]

У 1792 році за рекомендацією Аюї був прийнятий на посаду помічника доглядача мінералогічних колекцій при музеї природничої історії.

У 1793 за проханням анатома Добантона Жоффруа очолив кафедру історії зоології хребетних при Національному музеї природознавства Франції, що був щойно створений на місці Королівського ботанічного саду. З 1794 року розпочав читати лекції з анатомії людини, ссавців і птахів. Того ж року академік Тесьє передав йому наукові роботи молодого натураліста з Нормандії Жоржа Кюв'є. Жоффруа негайно запросив його до Парижа, де разом з Ламарком сприяли його влаштуванню професором порівняльної анатомії. Жоффруа також був одним з головних засновників зоологічного саду при Музеї, керівником якого був більше 40 років.

Подорож у Єгипет (1798-1801)[ред.ред. код]

У 17981801 брав участь у експедиції до Єгипту корпусу Наполеона разом із хіміком Бертолле, геометром Монжем, математиком Фур'є і багатьма іншими науковцями.

19 травня 1798 року на фрегаті «L'Alceste» (Альцест) Жоффруа відправився до Єгипту. Подорож тривала 2 місяці, по дорозі висаджувалися на островах Мальта і Гоцо, де науковець проводив свої дослідження. 30 липня фрегат прибув до Александрії. Жоффруа організував базу досліджень у містечку Розетта, надалі переніс її до Каїру. Його було призначено керівником розділу природничих наук у новоствореному Єгипетскому інституті. Він організував подорожі до пірамід, руїн Мемфіса та Геліорніса. Разом з іншими науковцями Жоффруа взимку 1799 року займався уточненням карти Єгипту.

Після від'їзду Наполеона до Франції експедиції розширилися. Під час розкопок у Фівах у 1800 році було знайдено муміфікованих тварин, що обожнювалися давніми єгиптянами.

У серпні 1801 року французька армія капітулювала перед англійцями. До тексту капітуляції було додано пункт про передачу англійцям усіх наукових колекцій. Але Жоффруа заявив під час перемовин, що він знищить усі знахідки, документи і наукові описи до появи солдат, якщо йому не дозволять вивезти колекції до Франції. Англійці вимушено погодилися, і у січні 1802 року Жоффруа доставив експонати на батьківщину.

Академік і музейник за Наполеона (1802-1808)[ред.ред. код]

Герб Жоффруа Сент-Ілера. Зображені: піраміда на честь єгипетської експедиції; крокодил, яких вивчав науковець; Орден Почесного легіону

Наступні роки Жоффруа продовжував викладати зоологію й анатомію у Музеї природничої історії, писати наукові роботи. За результатами експедиції було значно розширено колекції музею. Муміфіковані тварини стали об'єктом дискусії між Ламарком і Кюв'є щодо сталості чи змінності видів.

17 грудня 1804 року Жоффруа одружується з Жанною Анжелікою Луїзою Поліною Бріер Мондетур (1785-1876), донькою мера другого округа Парижу. У 1805 році в них народжується син Ісідор, а у 1809 році - дівчата-близнюки.

1807 року його обирали дійсним членом Французької академії наук. За врятування єгипетських колекцій Жоффруа Сент-Ілера було нагороджено Орденом Почесного легіону. 1808 року Наполеон призначив його імперським комісаром з дослідження бібліотек і сховищ захоплених французами Іспанії й Португалії. Попри очікування влади, Жоффруа лише проводив описи та забирав дублікати і копії цінних документів, привозячи з Франції навзаєм інші експонати і рукописи. Вже 1809 року його звільнили з цієї посади. Після звільнення Португалії англійці вимагали від Франції повернути всі вивезені звідти цінності, проте Ліссабонська академія відмовилася приймати назад експонати, оскільки вважала їх предметом рівноцінного обміну.

Наукові студії (1809-1820)[ред.ред. код]

Після експедицій до Іспанії і Португалії Жоффруа Сент-Ілер відійшов від політичних подій і сконцентрувався на наукових дослідженнях. У 1809 році він став професором зоології на фаукультеті в Парижі та вивчав проблеми систематики та порівняльної анатомії. Результатом роботи стали десятки наукових статей і велика монографія «Філософія анатомії», що вийшла 1818 року. У цих роботах Жоффруа розвивав ідею єдності плану будови тварин та гомології - глибинної подібності морфології органів.

Дискусія з Кюв'є (1820-1832)[ред.ред. код]

Протягом 1810-х та 1820-х років особисті відносини Жоффруа і Кюв'є охололи. Кюв'є активно займався політикою, був призначений пером Франції, хоча не полишав наукової роботи. Жоффруа цілком поринув у дослідження та доведення власної ідеї про єдність тваринного світу. При цьому обидва натуралісти у власних наукових публікаціях як відзначали професіоналізм і здобутки один одного, так і анонімно критикували позиції колеги.

Протистояння зростало, а на початку 1830 року вилилося у серію відкритих виступів на засіданнях французької Академії.

Останні роки (1833-1844)[ред.ред. код]

Надгробок Етьєна Жоффруа Сент-Ілера і Анжеліки Брієр де Мондетур

Незважаючи на критику прибічників померлого Кюв'є, Жоффруа здобуває прихильність багатьох представників літературної богеми. Його ідеї підтримують Бальзак, Жорж Санд.

У липні 1840 року він засліп. Через декілька місяців у нього відбувся інсульт, після якого його паралізувало. 1841 року Жоффруа залишив посаду професора у Музеї, яку зайняв його син Ісідор.

Етьєн Жоффруа Сент-Ілер помер у Парижі, 19 червня 1844 року. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Наукові погляди[ред.ред. код]

Виступав проти вчення Кюв'є про постійність видів, бо справедливо вважав, що еволюція організмів відбулася внаслідок вирішального впливу зовнішнього середовища. Відстоював ідею єдності органічного світу й учення про єдиний план будови (втім, деякі його уявлення були помилкові) усіх тварин — хребетних та безхребетних.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Оноре де Бальзак присвятив Жоффруа Сент-Ілеру свій роман «Отець Горіо»

На честь Жоффруа Сент-Ілера названий дикий кіт Жоффруа (Leopardus geoffroyi), описав ягуарунді (Puma yagouaroundi).

На його честь також названо один з астероїдів[1].

Примітки[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Geoffroy Saint-Hilaire, E.: 1818, Philosophie anatomique.
  • Geoffroy Saint-Hilaire, E.: 1820–1842, Histoire naturelle des mammifères - 7 томів.
  • Geoffroy Saint-Hilaire, E.: 1830, Philosophie zoologique.
  • Geoffroy Saint-Hilaire, E.: 1821, Mémoire sur plusieurs déformations du crâne de l’Homme, suivi d’un essai de classification des monstres acéphales, Mem. Museum Hist. Nat., VII, 85-162.
  • Geoffroy Saint-Hilaire, E.: 1822, Des faits anatomiques et physiologiques de l’anencéphalie, observés sur un anencéphale humain né à Paris en mars 1821. Dans Philosophie Anatomique, tome II, 125-153.
  • Geoffroy Saint-Hilaire, E.: 1826a, Note sur un monstre humain (anencéphale) trouvé dans les ruines de Thèbes en Egypte par M. Passalacqua, Arch. Génér. de Médecine, X, 154-126.
  • Geoffroy Saint-Hilaire, E.: 1826b, Description d’un monstre humain, né avant l’ère chrétienne, et considérations sur le caractère des monstruosités dites anencéphales, Ann. Sc. Naturelles, VII, 357-381.

Джерела[ред.ред. код]