Ефеб
Ефеб (дав.-гр. ἔφηβος) — у Стародавній Греції юнаки, які досягли ήβη, тобто повноліття (у афінян починалося з 18-річного віку) і які становили особливий суспільний клас учнівської молоді у віці від 18 до 20 років.
Історія ефебії і система виховання ефебів починається з другої половини 5 століття до н. е. в Стародавніх Афінах. Програма навчання, до якої спочатку входило тільки військове мистецтво, проте в епоху еллінізму ефебія поширюється на всю Грецію, а програма освіти ефебів розширилася типу університетської (в сенсі того часу) освіти.
Право брати участь у Народних зборах юнаки отримували лише через два роки ефебії, через внесення до πίναξ ἐκκλησιαστικός, на 20 році життя, після того, як він прослужив два роки в прикордонній варті, як περίπολος — перипол.
Зміст |
Прийняття в ефеби [ред.]
На початку кожного цивільного року всі громадяни, що досягли в попередньому році повноліття, ставали ефебами. Імена їх вирізувались спочатку на дерев'яних дошках, а за часів Аристотеля — на бронзових стелах, які виставлялися перед булевтерієм, або Ληξιαρχικόν — общинна книга дему.
Число ефебів, яке вносились щорічно до списків, точно невідоме. З певною вірогідністю можна сказати, що їх було в середньому близько тисячі. Оскільки афіняни несли військову службу до 60 років, то кожна стела з іменами ефебів стояла 42 роки, тобто до тих пір, поки призив даного року не досягав терміну звільнення в остаточну відпустку, а отже, одночасно таких стел було 42.
Після занесення ефебів у списків їх водили до храмів, а потім розподіляли по гарнізонах в Муніхії та Акті. У перший рік ефебії вони давали клятву в храмі Аглаври[1][2][3], в присутності членів своїх демів, зобов'язуючись не ганьбити священної зброї, бути стійкими у битві, боротися за своїх богів і свою домівку, возвеличити вітчизну, коритися наказам магістратів, підкорятися законам, боротися проти їх порушників і шанувати богів своїх предків. У свідки клятви призивалися між іншим сама Аглавра (дочка Кекропа), Зевс, Фалло (богиня розквіту), Авксо (богиня росту). Крім того ефеб отримував право з’являтись у суді та одружуватись[4][5]
Освіта [ред.]
Після цього починалися заняття, до яких були покликані ефеби, а саме проходження військового мистецтва і предметів загальної освіти під керівництвом призначених державою викладачів. Для проходження військового мистецтва ефеби мали двох викладачів гімнастики і, понад те, окремих викладачів для удосконалення у стрільбі з лука, метанні дротика, вправах зі зброєю, управлінні катапультою і т. д.
Лекції з предметів загальної освіти (за Плутархом = γράμματα з філософією, геометрією, музикою і риторикою) читалися в Діогенівській гімназії (Διογενετον). Спостереження за моральним вихованням ефебів і зовнішнім устроєм їх життя мав космет, під начальством якого утривалось 10 софроністів, по одному від філи. Вибір косметів і софроністов проводився у Народних зборах з числа осіб понад 40-річного віку, обраних попередньо за філами.
Після закінчення року ефеби отримували в Народних зборах, що влаштовувалися в театрі, по щиту та спису, після чого проходили школу польової та гарнізонної служби, в якості гарнізонних солдатів, або охоронців порядку у громадських місцях. Як гарнізонні солдати вони називалися також периполами.
Побут і дозвілля [ред.]
Кожен ефеб отримував від держави по 4 оболи на день, які віддавалися в розпорядження софроністів і витрачалися на стіл. Харчувались ефеби за філами. Одяг ефебів становили капелюх з полями і хламіда. Жили ефеби — за винятком тих, які несли службу в місті — в сусідніх будинках і фортецях, але в проміжках між службовими заняттями вони могли бувати де завгодно і проводили час на свій розсуд. Всередині ефебії існували окремі групи і корпорації ефебів. Крім того, ефеби з'єднувалися в парні спілки, причому кожен ефеб мав свого «друга» чи «брата». Взагалі асоціація ефебів нагадує собою до певної міри суспільства американських або англійських студентів.
Як еліта цивільного населення, ефеби обов'язково брали участь у релігійних процесіях і святах, пізніше — під час зустрічі римських послів; вони були присутні в повному озброєнні у Народних зборах, в якості спостерігачів за порядком.
Поза службою ефеби вели галасливе, повне задоволень життя, одні проводили час за грою в кості або у флейтисток, інші відвідували гімнасії, що служили з 4 столітті до н. е. місцями зборів блискучого афінського суспільства. Взагалі з ефебів складалася, так звана, «золота молодь» афінських франтів.
В мистецтві [ред.]
У ширшому сенсі έ̓φηβος міг бути названий всякий молодий чоловік, що вийшов з дитячого віку. У мистецтві молоді люди цього віку зображуються з коротко стриженими волоссям на противагу хлопчикам і мужам, що носили більш довге волосся (κομαν). Це підстрижене волосся відбувалося до ἐπι διετες ἡβησαι, ймовірно, на 16 році, і, ймовірно, від цього акту третій день свята Апатурій називався κουρεωτις (від κουρα, κείρω).
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ефеб |
