Ефект Казимира

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Casimir plates.svg

Ефект Казими́ра — слабка взаємодія між двома металевими пластинами у вакуумі, зумовлена квантуванням нульових коливань електромагнітного поля.

Ефект Казиміра був запропонований у 1948 році нідерландськими фізиками Гендриком Казимиром і Дірком Польдером і експериментально виявлений у 1958 році. Однак перші вимірювання мали велику експериментальну похибку, тож точніших результатів довелося чекати до кінця 90-х років 20 століття.

Сила притягання між двома паралельними металевими пластинами на одиницю площі у вакуумі за розрахунками дорівнює

{F_c \over S} = -
\frac{d}{da} \frac{\langle E \rangle}{S} =
-\frac {\hbar c \pi^2} {240 a^4},

де F_c — сила Казиміра, \hbar — зведена стала Планка, c — швидкість світла у вакуумі, a — віддаль між пластинами, E — енергія нульових коливань електромагнітного поля, S — площа пластин.

Література[ред.ред. код]

  • В. М. Мостепаненко, Н. Н. Трунов. Эффект Казимира и его приложения. УФН, 1988, т. 156, вып. 3, с. 385—426.
  • А. А. Гриб, С. Г. Мамаев, В. М. Мостепаненко. Вакуумные квантовые эффекты в сильных полях. М.: Энергоатомиздат, 1988.


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.