Ефект Казимира

Ефект Казими́ра — слабка взаємодія між двома металевими пластинами у вакуумі, зумовлена квантуванням нульових коливань електромагнітного поля.

Ефект Казиміра був запропонований у 1948 році нідерландськими фізиками Гендриком Казимиром і Дірком Польдером і експериментально виявлений у 1958 році. Однак перші вимірювання мали велику експериментальну похибку, тож точніших результатів довелося чекати до кінця 90-х років 20 століття.

Сила притягання між двома паралельними металевими пластинами на одиницю площі у вакуумі за розрахунками дорівнює

${F_c \over S} = - \frac{d}{da} \frac{\langle E \rangle}{S} = -\frac {\hbar c \pi^2} {240 a^4}$,

де $F_c$ — сила Казиміра, $\hbar$ — зведена стала Планка, c — швидкість світла, a — віддаль між пластинами, E — енергія нульових коливань електромагнітного поля, S — площа пластин.

Література

• В. М. Мостепаненко, Н. Н. Трунов. Эффект Казимира и его приложения. УФН, 1988, т. 156, вып. 3, с. 385—426.
• А. А. Гриб, С. Г. Мамаев, В. М. Мостепаненко. Вакуумные квантовые эффекты в сильных полях. М.: Энергоатомиздат, 1988.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.