Ефект Ханле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ефект Ханле - магнітооптичний ефект який полягає в зміні діаграми напрямленості і зменшені ступеня поляризації світла резонансної частоти, розсіяного атомами, які знаходять в слабому магнітному полі. Характер зміни поляризації залежить від величини магнітного поля і напрямку спостерженя. Використовується в спектроскопії для визначення характеристики tg атомних рівнів, де t-час життя рівня, а g - гіромагнітне відношення. Також лежить в основі вимірування слабких магнітних полів.

Класичне пояснення[ред.ред. код]

При взаємодії із лінійно поляризованим світлом резонасної частоти атом переходить у збуджений стан. У цьому стані його можна розглядати як диполь орієнтований вздовж електричного вектора збуджуючого світла і який характеризується певним часом затухання коливань. Збуджений диполь є вторичним джерелом лінійно поляризованого випромінювання, інтесивність якого залежить від кута між осью диполя і напрямком спостереження. У магнітному полі, напрям якого не співвпадає з осью диполя, диполь починає прецесувати, внаслідок чого періодично змінюється його орієнтація і відповідно повертається площина поляризації випромінювання. Якщо характерний час затухання коливань диполя малий у порівнянні з періодом прецесії, то величина зміни ступення поляризації є малою як і кут повороту площини поляризації. Якщо характерний час затухання коливань диполя великий у порівнянні з періодом прецесії, то за час одного випромінення диполя повернеться багато разів, тому при спостереженнях вздовж осі диполя поляризація взагалі відсутня. Аналогічно при збудженні атома світлом з круговою поляризацією.

Квантове пояснення[ред.ред. код]

З точки зору квантової теорії ефект Ханле виникає внаслідок того, що в магнітному полі знімається виродження за квантовим магнітним числом.