Ефект фон Ресторф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ефект фон Ресторфа (названий на честь психіатра і педіатра Гедвіги фон Ресторф (нім. Hedwig von Restorff) (1906–1962)), інша назва ефект виокремлення або ефект ізоляції, передбачає, що об'єкт, який «стирчить як перст» (''виразне кодування''), буде пригаданий з більшою ймовірністю, ніж інші об'єкти. Тобто це є когнітивне упередження щодо кращого пригадування незвичайного.

Сучасна теорія ефекту виокремлення наголошує на різкості сприйняття та відповідної диференційованої уваги до виокремлюваного об'єкту по відношенню до кращої запам'ятовуваності. Зокрема, фор Ресторф надала докази, що різкість сприйняття не обов'язкова для ефекту ізоляції,[1] і що різниця між ізольованим об'єктом та оточуючими об'єктами недостатня для пояснення ефекту ізоляції, а має сприйматися в контексті схожості.

Фон Ресторф працювала як пост-докторальний асистент у Вольфганга Кьолера (нім. Köhler) в Психологічному інституті Берлінського університету до того часу, як Кьолер звільнився на знак протесту до втручання нацистів у діяльність інституту. (Його звільнення в 1935 році привело до звільнення і його пост-докторальних асистентів). Протягом своєї роботи в лабораторії Кьолера, фон Ресторф опублікувала дві роботи, другу в співавторстві з Кьолером (Köhler & von Restorff, 1935). Але ефект ізоляції був запропонований нею в самостійній праці 1933 року з питання спонтанного нагадування, яке включала дещо пророчу дискусію на тему навмисності в тестах на пам'ять.

Наприклад, якщо людина вивчає список необхідних покупок, де один з товарі виділений зеленим маркером, вона з більшою ймовірністю пригадає саме його, аніж будь-який інший предмет у списку.

Ця виокремлення може бути і за рахунок гумору, тоді виникає ефект гумору. Аналогічно, окремі випадки включають ефект дивини та ефект порядкового номеру.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Von Restorff, H. (1933). «Über die Wirkung von Bereichsbildungen im Spurenfeld (The effects of field formation in the trace field)». Psychological Research 18 (1). с. 299–342. doi:10.1007/BF02409636.