Ефор (історик)
| Ефор | |
|---|---|
| Народився |
400 до н. е. Кими Еолідські, Ізмір (іл), Туреччина |
| Помер | 330 до н. е. |
| Діяльність | історик, письменник |
| Галузь | історик |
| Вчителі | Ісократ |
| Знання мов | давньогрецька |
| Magnum opus | Historiesd |
| Діти | Демофіл[d] |
Ефор (грец. Ἔφορος, 405 — 330 до н. е.) — давньогрецький історик. Згадується як один із «семи мудреців». Походив із м. Ким в Еолії. Був учнем Ісократа.
«Історія»[ред. | ред. код]
Сумлінно збираючи матеріали під час подорожей та інші свіжчення, Ефор спочатку склав план історії усіх народів. Проте відкинувши часи добу міфів, розпочав записувати історію грецьких народів, зокрема й колоній, з часу повернення Гераклідів. Так постала найголовніша праця Ефора — «Історія» у 30-ти томах. Закінчується виклад описом військових подій македонського царя Філіппа ІІ у 340 до н. е..
Загалом, для Ефора характерне негативне ставлення до сучасної йому цивілізації та ідеалізація життя і моралі відсталіших народів. «Історія» Ефора дійшла до нас у фрагментах і переказах пізніших античних авторів.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 31 травня 2009. Процитовано 19 лютого 2009.
