Жак-Ів Кусто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жак-Ів Кусто
фр. Jacques-Yves Cousteau
Jacques-Yves Cousteau.jpg
Жак-Ів Кусто в 1976 році
Народився 11 червня 1910(1910-06-11)
Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо, Франція
Помер 25 червня 1997(1997-06-25) (87 років)
Париж, Франція
інфаркт міокарду
Громадянство Франція Франція
Діяльність дослідник, фотограф, винахідник, письменник
Дружина Сімоне Меліхор
Франсіне Тріплет
Діти від першої дружини:
Жан-Мішель (1938)
Філіпп (1940)
від другої:
Діана (1980)
П'єр (1982)
Сторінка в інтернеті [www.cousteau.org Офіційна сторінка]

Жак-Ів Кусто́ (фр. Jacques-Yves Cousteau; *11 червня 1910, Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо — †25 червня 1997, Париж) — французький дослідник Світового океану, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Відомий як Капітан Кусто (фр. Commandant Cousteau).

Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Жак-Ів Кусто народився у невеликому містечку Сент-Андре-де-Кюбзак у виноробному регіоні Бордо, в сім’ї Даніеля й Елізабет Кусто. Даніель Кусто був юристом, і сім’я багато подорожувала. Син став цікавитися водою в ранньому віці. У сім років він почав хворіти хронічним ентерітом, тому сімейний лікар не рекомендував великі навантаження. Через хвороби Кусто дуже схуд.[1] Під час Першої світової війни Даніель Кусто став безробітним, але після війни він знову знайшов роботу в компанії американця Євгенія Гіґінса. Йому довелося багато подорожувати, брати П’єр-Антуан і Жак-Ів більшість року жили в школі-інтернаті. Кусто рано навчився плавати і на все життя полюбив море.

У 1920 році Євгеній Гіґінс повернувся до Нью-Йорка, сім’я Кусто вирушила за ним. Жак-Ів та П’єр-Антуан стали навчатися в американській школі, де опанували англійську мову. Саме там, від час сімейного відпочинку в штаті Вермонт, брати здійснили свої перші занурення. У 1922 році Гіґінс та сім’я Кусто повернулися до Франції. У США Жак-Ів зацікавився механікою та проектуванням. У Франції він збудував автомобіль на батарейному живленні. Це захоплення допомогло йому в подальшій роботі. На зароблені і зекономлені гроші Кусто придбав собі свою першу кінокамеру. Хоча Жак-Ів цікавився багатьма речами, навчання йому давалося нелегко. За якийсь час батьки вирішили відправити його до спеціального інтернату, який він закінчив з відзнакою.

Армія[ред.ред. код]

У 1930 році він вступив у військово-морську академію. Військову академію він закінчив у чині прапорщика, за розподілом потрапив на військово-морську базу в Шанхай, також побував у СРСР, де багато фотографував, але майже всі матеріали були вилучені. Кусто вирішив піти в Академію морської авіації, його вабило небо, але після автомобільної аварії на гірській дорозі від авіації довелося відмовитися. Кусто зламав декілька ребер і пальці лівої руки, пошкодив легені, і йому паралізувало праву руку. Курс реабілітації тривав вісім місяців. Для відновлення у 1936 році пішов інструктором на крейсер «Сюфрен», приписаний до порта Тулон. Якось зайшов до крамниці, де побачив окуляри для підводного плавання. Занурившись у них, він зрозумів, від відтепер його життя цілковито належить підводному царству.

Сім’я[ред.ред. код]

У 1937 році одружився з Сімоне Мельхіор, яка народила йому двох синів: Жана-Мішеля (1938) і Філіпа (1940-1979, загинув у авіакатастрофі «Каталіни»). У ході Другої світової війни брав участь у французькому русі опору.[2][3]

1991 року, через рік після смерті дружини Сімони від раку, він одружився з Франсіне Тріплет. На той час у них вже була донька Діана (1979) та син П’єр (1981).

Морські дослідження[ред.ред. код]

1930 року вступив на службу на флот як керівник групи підводних досліджень. 1957 року був призначений директором Океанографічного музею Монако. У 1973 році він заснував некомерційну організацію з охорони морського середовища «Товариство Кусто». Згідно з його першою книгою «У світі безмовності», Кусто почав занурюватися у воду використовуючи маску, шноркель та ласти разом з Фредеріком Дюма та Філіппом Тальє 1938 року. У 1943 він випробував прототип акваланга. Це вперше дозволило проводити тривалі підводні дослідження, що значною мірою сприяло поліпшенню сучасних знань про підводний світ.

Смерть[ред.ред. код]

Кусто помер у віці 87 років від інфаркту міокарда в результаті ускладнення респіраторного захворювання. Його було поховано на фамільній ділянці кладовища Сен-Андре-де-Кюбзак.

Спадщина[ред.ред. код]

Каліпсо. 1999 рік
Flying-saucer.jpg

Кусто любив називати себе «океанографічним техніком». Він був видатним шоуменом, педагогом та любителем природи. Його роботи для багатьох людей відкрили «блакитний континент».

Його робота також дозволила створити новий тип наукової комунікації. Так званий «дівульгаціонізм», простий засіб обміну науковими концепціями, незабаром почали використовувати і в інших дисциплінах, він став одним з найважливіших характеристик сучасного телемовлення.

1950 року Кусто орендував корабель «Каліпсо» у Томаса Лоела Гіннесу за символічний один франк в рік. Судно було обладнано мобільною лабораторією для проведення досліджень у відкритому океані і підводних зйомок.

Хоча Кусто помер 25 червня 1997, Товариство Кусто та Команда Кусто, засновані Жаком-Ів Кусто, діють і сьогодні.

Вибрана бібліографія[ред.ред. код]

  • У світі безмовності (1953).
  • Живе море (1963).
  • Світ без сонця (1965).
  • Життя та смерть коралів (1971).
  • Могутній володар морів (1972).
  • Дельфіни (1975).
  • Жак Кусто: Амазонська подорож (1984).
  • Жак Кусто: Світ океану (1985)

Вибрана фільмографія[ред.ред. код]

  • 18 метрів під водою (1943)
  • Останки затонулих кораблів (1944)
  • У світі безмовності (Світ тиші) (1956)
  • Золота рибка (Історія червоної риби) (1958)
  • Світ без сонця (1965)
  • Подорож на край світу (1975)
  • Світ Жака-Іва Кусто (1966)

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]