Жак Ібер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жак Ібер

Жак Ібе́р (повне ім'я Жак Франсуа Антуан Ібер, фр. Jacques François Antoine Ibert; 15 серпня 1890, Париж — 5 лютого 1962, Париж) — французький композитор.

Біографія[ред.ред. код]

Ібер народився в сім'ї торгового агента Антуана Іберії і Маргарити Лартіго, троюрідної сестри Мануеля де Фальї. Після закінчення школи влаштувався на роботу завідувача складом, щоб допомогти батькові, справи якого в той час йшли не дуже успішно. В 1910 році, за порадою Мануеля де Фальї, Ібер подав заяву в Паризьку консерваторію і був прийнятий в неї як «слухач», а через рік — на повноцінне навчання в класи контрапункту Андре Жедальжа, гармонії — Еміля Пессара, композиції і оркестровки — Поля Відаля. Серед його однокурсників були майбутні відомі композитори Артур Онеггер та Даріюс Мійо. Ібер заробляв на життя, даючи приватні уроки, граючи на фортепіано в кінотеатрах Монмартра і пишучи естрадні пісні і танці (деякі з яких були опубліковані під псевдонімом Вільям Берті).

З початком Першої світової війни Ібер пішов на фронт санітаром. В 1916 у він захворів тифом і змушений був повернутися в тил. На короткий час він примикає до створеної Еріком Саті групи композиторів «Нові молоді» і бере участь у кількох концертах разом з Жоржем Оріком, Луї Дюре та Артуром Онеггером. Рік по тому Ібер пішов на службу у флот, де незабаром отримав звання офіцера і кілька років служить в Дюнкерку. У жовтні 1919 році Ібер здобув Римську премію за кантату «Поет і фея», що дозволило йому три роки жити в Римі. У тому ж році Ібер одружився на Розетті Вебер, дочці художника Жана Вебера. У лютому 1920 подружжя переїхало в Рим, де композитор склав перший великий твір для оркестру — «Баладу Редінгської тюрми» за однойменною поемою Оскара Вайльда. До римського періоду творчості відносяться опера «Персей і Андромеда», сюїти «Історії» для фортепіано і «Морські порти» для оркестру. Тільки постійні переїзди і збіг обставин привів до того, що в 1920 році музичний критик Анрі Колле, «перераховуючи» молодих композиторів, не включив Жака Іберо в знамениту і широко розрекламовану групу «Шести».

В 1923 році композитор повертається в Париж, де веде активну композиторську діяльність, а також викладає в Універсальній школі оркестровку. Через три роки Ібер купив у Нормандії будинок XVI століття, де проводить по кілька місяців на рік, бажаючи втекти від міської суєти. Згодом в цьому будинку він створив свої найвідоміші твори: Дивертисмент для оркестру, оперу «Король Івето», балет «Мандрівний лицар» та інші.

Сцена з опери Жака Іберо «Анжеліка»(Париж, 1927 рік)

1927 відзначений появою опери «Анжеліка», що була поставлена в Парижі і принесла її автору світову популярність. У наступні роки Ібер багато працює над музикою до театральних постановок і кінофільмів, серед яких виділяється «Дон Кіхот» (1932) з Федором Шаляпіним у головній ролі. Композитор створює також ряд оркестрових творів, зокрема «Морську симфонію», яка, згідно з його заповітом, не повинна була виконуватися до його смерті.

В 1937 році Ібер був призначений директором Французької академії в Римі (вперше з 1666 року на цю посаду був призначений музикант). Знову звертається до спільної роботи з Онеггером: оперета «Малютка кардиналом», поставлена ​​в Парижі, мала великий успіх.

З початку Другої світової війни Ібер служив на посаді Морського аташе при французькому посольстві в Римі. 10 червня Італія вступила у війну, і на наступний день Ібер разом з родиною на дипломатичному поїзді відбув з Риму.

У серпні 1940 року Ібер був відправлений у відставку, спеціальним указом уряду Віші його ім'я було викреслено зі списку морських офіцерів, а твори заборонені до виконання. Протягом наступних чотирьох років Ібер жив на напівлегальному становищі, продовжуючи складати (в 1942 році він закінчив розпочатий за п'ять років до того Струнний квартет). У жовтні 1942 року Іберо вдалося перебратися в Швейцарію, де у нього почалися серйозні проблеми зі здоров'ям (сепсис).

Після звільнення Парижа в серпні 1944 року Ібер повернувся до Франції. З 1945 по 1947 роки композитор знову очолював Французьку Академію в Римі. Ібер знову пише музику до театральних постановок і кінофільмів, балетів, диригує власними творами.

З 1950-х років через проблеми з серцево-судинною системою припинив концертні виступи і викладацьку діяльність. В 1960 році композитор переїхав з Рима в Париж. Помер 5 лютого 1962 від інфаркту. Останні роки життя він працював над Другою симфонією, яка залишилася незакінченою. Композитор похований на кладовищі Пассі.

Основні твори Ібера[ред.ред. код]

Опери[ред.ред. код]

  • «Анжеліка» (1926)
  • «Всього не передбачиш» (1928)
  • «Король Івето» (1928)
  • «Мандрівний лицар» (1935)
  • «Орлятко» (1936, спільно з Артуром Онеггером)

Оперети[ред.ред. код]

  • «Малютка кардиналь» (спільно з Артуром Онеггером)
  • «Гонзага» (1930)

Балети[ред.ред. код]

  • «Зустрічі» (1921)
  • «Діана Пуатьє» (1935)

Симфонічні твори[ред.ред. код]

  • «Балада Редінгської тюрми» (1920)
  • «Морські порти» (1922)
  • «Феєрія» (1924)
  • «Морська симфонія» (1931)
  • Сарабанда (1935)
  • Капричіо (1936)
  • Святкова увертюра (1940)
  • «Луїзвільський концерт» (1953)
  • «Бостоніана» [1] (1955)
  • Вакханалія (1956)

Концерти[ред.ред. код]

Камерні твори[ред.ред. код]

  • Дві п'єси для духового квартету (1921)
  • Арія (транскрипція для різних складів; 1930)
  • Три коротких п'єси для духового квінтету (1935)
  • Струнний квартет (1937—1942)
  • Тріо для скрипки, віолончелі та арфи (1946)

Твори для фортепіано[ред.ред. код]

  • «Історії», 10 п'єс (1921)
  • Токката на ім'я Альбера Русселя (1929)

Твори для струнних інструментів[ред.ред. код]

  • «Гра», сонатина для скрипки і фортепіано (1925)
  • «Капрілена» для скрипки соло (1950)
  • Етюд-каприс пам'яті Шопена для віолончелі соло (1949)
  • Шість п'єс для арфи (1917)
  • Аріетта для гітари (1935)

Твори для духових інструментів[ред.ред. код]

  • П'єса для флейти соло (1936)
  • Експромт для труби і фортепіано (1950)

Пісні на вірші різних авторів

Музика до 28 кінофільмів

Література і посилання[ред.ред. код]

  • "Jacques Ibert" (Жак Ібе́р) in Sax, Mule & Co, Jean-Pierre Thiollet, H & D, 2004, 135. ISBN 2-914266-03-0

Примітки[ред.ред. код]

  1. Перша частина незакінченої Другої симфонії, вперше виконана в 1963 році

Посилання[ред.ред. код]