Жак Ле Гофф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жак Ле Гофф
Народився 1 січня 1924(1924-01-01)
Тулон
Помер 1 квітня 2014(2014-04-01) (90 років)
Громадянство Франція Франція
Національність Франція Франція
Галузь наукових інтересів історія Середньовіччя
Заклад Вища школа суспільних наук (Париж)
Вчене звання професор
Відомий завдяки: історія Середньовіччя, історія культури, історія релігії, інтелектуальна історія (історія ідей), історія Європи

Жак Ле Гофф (фр. Jacques Le Goff, 1 січня 1924, Тулон — 1 квітня 2014, Париж) — французький історик- медієвіст, один із найяскравіших представників «Нової історії», що вийшла зі школи «Анналів», біля витоків якої стояли Марк Блок і Люсьєн Февр. Залишався вірним концепції тотальної історії. Перший директор Вищої школи суспільних наук (фр. École des hautes études en sciences sociales) (c 1975 по 1977).

Біографія[ред.ред. код]

Жак Ле Гофф народився 1 січня 1924 року в місті Тулоні в родині вчителя. Навчався в гімназії в Тулоні, згодом у Марселі, а також у знаменитому Ліцеї Людовика Великого (фр. Lycée Louis-le-Grand) в Парижі. 1945 року почав вивчати історію у Вищій нормальній школі. 1950 року закінчив цей заклад з дипломом гімназіального вчителя історії. Того ж року Ле Гофф пройшов стажування в Карловому університеті в Празі. В 1951–1952 роках навчався в Оксфордському університеті. З 1954 року працював асистентом у Лілльському університеті, а з 1958 року перейшов на наукову роботу в CNRS. У 1960 році Ле Гофф перейшов на роботу до Фернана Броделя у Вищу практичну школу (École Pratique des Hautes Études), де в 1962 році став професором. З 1972 року, коли Бродель вийшов на пенсію, Ле Гофф очолив його кафедру, яка з 1975 року стала самостійною вищою школою (École des Hautes Études en Sciences Sociales). З 1977 року вийшов на пенсію.

Помер 1 квітня 2014 року в Парижі[1].

Наукові інтереси і погляди[ред.ред. код]

Фахівець з історії XIII століття, автор біографій Людовика IX Святого і Франциска Ассизького. Агностик Ле Гофф займав нейтральну позицію між релігійною апологією та атеїстичної критикою середньовіччя. Прихильник концепції Середньовіччя як особливої цивілізації, відмінної і від античної, і від новоєвропейської. Ле Гофф розвивав концепцію єдиної Європи, зокрема своєю участю в публікації наукової серії «Будувати Європу», кожен том якої присвячений окремому аспекту спільної Європейської історії (наприклад, том «Місто в Європейській історії»).

Ле Гофф з 1967 року був одним із редакторів журналу «Аннали», головного видання однойменної школи.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Héros et merveilles du Moyen-âge, Seuil, 2005
  • Un long Moyen Âge, Paris, Tallandier, 2004, ISBN 2-84734-179-X
  • Héros du Moyen Âge, Le roi, le saint, au Moyen Âge, Gallimard Quarto, 2004
  • À la recherche du Moyen Âge, Louis Audibert, 2003
  • Une histoire du corps au Moyen Âge (avec Nicolas Truong), Liana Lévi, 2003
  • Le Dieu du Moyen Âge, Bayard, 2003
  • L'Europe est-elle née au Moyen Âge?, Seuil, 2003
  • De la pertinence de mettre une œuvre contemporaine dans un lieu chargé d'histoire, Le Pérégrinateur, 2003
  • Cinq personnages d'hier pour aujourd'hui : Bouddha, Abélard, saint François, Michelet, Bloch, La Fabrique, 2001
  • Marchands et banquiers du Moyen Âge, PUF, 2001
  • Le sacre royal à l'époque de Saint-Louis, Gallimard, 2001
  • Un Moyen Âge en images, Hazan, 2000
  • Dictionnaire raisonné de l'Occident médiéval (en collaboration avec Jean-Claude Schmidt), Fayard, 1999
  • Saint François d'Assise, Gallimard, collection " à voix haute ", 1999 (CD)
  • Un autre Moyen Âge, Gallimard, 1999
  • Le Moyen Âge aujourd'hui, Léopard d'Or, 1998
  • La bourse et la vie, Hachette Littératures, 1986
  • Pour l'amour des villes (en collaboration avec Jean Lebrun), Textuel, 1997
  • La civilisation de l'Occident Médiéval, Flammarion, 1997
  • Une vie pour l'histoire (entretiens avec Marc Heurgon), La Découverte, 1996
  • L'Europe racontée aux jeunes, Seuil, 1996
  • Saint Louis, Gallimard, 1995
  • L'Homme médiéval (dir.), Seuil, 1994
  • La vieille Europe et la nôtre, Seuil, 1994
  • Le XIIIe siècle : l'apogée de la chrétienté, Bordas, 1992
  • Gallard, passeport 91-92 : une œuvre d'art à la rencontre de…, Fragments, 1992
  • Histoire de la France religieuse (dir., avec René Rémond), 4 volumes, Seuil, 1988–1992
  • L'État et les pouvoirs, (dir.), Seuil, 1989
  • Histoire et mémoire, Gallimard, 1988
  • Faire de l'histoire (dir., avec Pierre Nora), 3 volumes, Gallimard, 1986
  • Intellectuels français, intellectuels hongrois, XIIe-XXe siècle, Editions du CNRS, 1986
  • Crise de l'urbain, futur de la ville : actes, Economica, 1986
  • L'imaginaire médiéval, Gallimard, 1985
  • La naissance du purgatoire, Gallimard, 1981
  • La nouvelle histoire (en collaboration avec Jacques Revel), Editions Retz, 1978
  • Pour un autre Moyen Âge, Gallimard, 1977
  • Les propos de Saint Louis, Gallimard, 1974
  • Hérésie et sociétés dans l'Europe pré-industrielle, XIe-XVIIIe siècle : communications et débats du colloque de Royaumont, EHESS, 1968
  • Marchands et banquiers au Moyen Âge, Le Seuil, 1957
  • Les intellectuels au Moyen Âge, Le Seuil, 1957

Примітки[ред.ред. код]

  1. L'historien Jacques Le Goff est mort, Le Nouvel Observateur.

Література[ред.ред. код]

  • Miri Rubin, ed. The Work of Jacques Le Goff and the Challenges of Medieval History (Cambridge: Boydell, 1997).
  • Utz, Richard. «'Mes souvenirs sont peut-être reconstruits': Medieval Studies, Medievalism, and the Scholarly and Popular Memories of the 'Right of the Lord's First Night,'» Philologie im Netz 31 (2005), 49-59. (on Le Goff's autobiographical A la recherche du moyen age. Paris: Louis Audibert, 2003).

Посилання[ред.ред. код]