Жанрове малярство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Жа́нрове маля́рство — зображення типових сцен щоденного життя, звичайно сучасного мистецтві; українське жанрове мистецтво тісно зв'язане з побутовим мистецтвом, яке зображує переважно селянський побут. Побутові сцени зустрічаються вже в скитському мистецтві, на фресках київської Софії (11 в.), але означення жанрового малярства прищепилося у зв'язку з европейським станковим малярством і датується на Заході 15—16 століттями, в Україні 18 століттям.

Побутові сцени О. Венеціянова, а потім В.Штернберґа («Великдень на Україні»), І.Сошенка («Хлопці рибалки») й ін. прокладають шлях для Ж. м., що його повний розвиток пов'язаний з появою Т. Шевченка, якого слід вважати попередником і духовим батьком пізніших передвижників, що були типовими представниками Ж. м.

З появою передвижників Ж. м. набуває великого поширення: К. Трутовський («Український ярмарок», «Дівчата біля криниці»), І.Рєпін (поруч з ін. картинами, жанрові сцени «Вечерниці», «Сільський музика»), М. Бодаревський («Весілля на Україні», 1888) й ін.; популярні сцени нар. жанру М. Пимоненка («На перелазі» тощо). Пізніше залишили твори з побутового жанру М. Мартинович, І.Їжакевич, С. Васильківський, Ф. Красицький, А. Ждаха, Ф. Кричевський, О. Кульчицька, І.Труш, Й. Бокшай, О. Курилас, І.Северин, О. Мурашко, А. Петрицький, Ю. Киянченко та ін.

В першій пол. 20 століття (часи впливу зах. експерименталізму) побутовий жанр в Україні занепадає і виступає часто тільки як претекст до формальної стилізації, передусім у графіці, наприклад, іст. жанр Е. Козака, М. Бутовича, Г. Мазепи. На еміграції в Ж. м. працювали М. Дмитренко, Д. Поторока. В УССР Ж. м. широко пропагується як вияв «соц. реалізму», зокрема в творчості нового покоління мистців: М. Божій, Г. Томенко, К. Тимощук, Т. Яблонська, М. Чепик, І. Юхно, М. Дерегус й ін.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]