Жан-Батист Кольбер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан-Батист Кольбер
Colbert villacerf 1685.jpg
Портрет Кольбера у 1685 році (посмертний)
Народився 29 серпня 1619(1619-08-29)
Реймс,
Помер 6 вересня 1683(1683-09-06) (64 роки)
Париж
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Проживання Реймс, Париж
Ім'я при народженні Jean-Baptiste Colbert
Інші імена Jean-Baptiste Colbert
Діяльність міністр фінансів
Жан-Батист Кольбер, 1655, 36 років

Жан-Бати́ст Кольбе́р (фр. Jean-Baptiste Colbert; *29 серпня 1619 — †6 вересня 1683) — французький державний діяч. На початку державної служби був протеже Мазаріні, який призначив його своєю довіреною особою. Молодий король Людовік XIV призначив Кольбера інтендантом фінансів. На цій посаді відзначився наполегливою працею та впровадженням багатьох реформ.

Державна служба[ред.ред. код]

На посаді інтенданта фінансів Кольбер викрив ряд зловживань головного інтенданта Фуке і став у 1661 р. його фактичним, хоч і не номінальним наступником; лише вісім років опісля він став державним міністром. В той же час Кольбер був головним інтендантом королівських споруд і фабрик. На цій посаді він відзначився своєю довгою і наполегливою працею і увагою до вимог короля.

Боротьба зі зловживаннями[ред.ред. код]

Не знаючи захоплень, Кольбер, проте, мав широкий кругозір, звик ставити собі високі цілі, але водночас був упертий, суворий, часом жорстокий. Він був першим, хто звернув увагу на зловживання у фінансових справах. Під його керівництвом особлива судова палата зайнялася розслідуванням зловживаннями і поступала з винними без щонайменшої поблажливості. Відкупники податків, фіскальні чиновники були обкладені величезними штрафами; злочинці часто засуджувалися до смерті. У 1662 і 1663 рр. у цих фінансистів було відібрано більше 70 млн ліврів; коли в 1669 р. згадана судова палата була скасована, вона встигла повернути державній казні від 500 чоловік — 110 млн ліврів, тобто близько 650 млн нинішніх франків.

Жорстокість Кольбера деякою мірою врівноважувалася зменшенням прямого податку (taille), що лежав на нижчих класах населення. Іншим нововведенням було зменшення державного боргу. Деякі позики, під приводом, того, що король при їх укладанні був ошуканий, просто перестали виплачуватися. В той же час державні землі, які іноді століттями до того були продані або роздаровані тепер були примусово повернені — за тогочасною купівельною їх ціною, без уваги до зміни їх вартості.

Володарі дворянських титулів мали у Франції значні фінансові цінності, оскільки їх власники не сплачували податків, — ті з них, що були придбані за останніх 30 років, були просто скасовані. Правилом Кольбера було — за рахунок багатих полегшувати повинності бідних. Дотримуючись цього правила, він підтримував непрямі податки, що їх платили всі піддані, тоді як пряме обкладення стосувалося лише непривілейованих підданих. У 1664 р. Кольберові вдалося провести відміну внутрішніх митниць між північними і південними провінціями країни.

Реформи у промисловості[ред.ред. код]

У промисловості і торгівлі він з самого початку був протекціоністом, прихильником системи заступництва і контролю за промисловістю і торгівлею з боку держави. Кольбер не винайшов системи, згодом названої його іменем — кольбертизм (див. Меркантилізм), але він її послідовно проводив у всіх своїх починаннях. Його головною метою було збільшення вивозу, зменшення ввезення, і в результаті цього — збільшення притоку грошей в країну. Всі види промисловості були організовані в корпорації, в яких спосіб виготовлення товарів встановлювався суворими регламентами. В країну запрошувалися іноземні фабриканти і це призводило до росту промисловості.

Внесок в оборону країни[ред.ред. код]

Кольбер був також творцем французького військового флоту, оскільки він з одного боку ввів матроську повинність, з іншою збільшив число військових кораблів до 300 і нарешті, видав зразкову для того часу інструкцію для флоту. Набір для флоту проводився, проте, вельми жорстокими заходами, такими, що часто сприяли росту незадоволення населення проти Кольбера. Для того, щоб набирати екіпажі для галер, якийсь час всі злочинці каралися засланням на галери. Жорстокі, але послідовні нововведення Кольбера а царині фінансів у великій мірі завдячували коштовним і часом частим війнам короля Людовика.

Заради цих воєн Людовику довелося брати позики на суму до 260 млн ліврів, і лише завдяки мистецтву Кольбера і частим конверсіям, в кінці його кар'єри сума відсотків що сплачувалися державним кредиторам була не більше ніж при початку воєн. Також сильно були збільшені непрямі податки, притому вони умови стали менш вигідними для відкупників. Великі суми знадобилися державі для премій предприємцям на заохочення вітчизняної промисловості.

Колонізація[ред.ред. код]

Колонізація Мадагаскару була однією з головних задач Кольбера. Одночасно були засновані інші колонії на півночі, в Леванті, Сенегалі на Піренеях. Невміле керівництво з метрополії призвело до невдачі багатох з цих починів, але все ж таки до кінця кар'єри Кольбера Франції належала велика кількість європейських колоній. За Кольбера Франції належали: Канада, Луїзіана, тобто басейн Міссісіпі, з Вест-Індських островів: Св. Хреста, Св. Варфоломея, Гваделупа, Санто-Домінго, також острів Тобаго і частина Гаїті; у Південній Америці — Гвіана, частина берега в північно-західній Африці, в Індії: Пондішері і Чандернагор. Всі ці володіння експлуатувалися виключно на користь метрополії.

Розбудова інфраструктури[ред.ред. код]

Для покращення шляхів сполучення Кольбер зробив надзвичайно багато. За нього був закінчений, початий ще у 1681 р. величезний ланґедокський канал. Шосейним дорогам щорічно виділялося 650 000 ліврів. Прекрасний стан цих доріг був одним з наймогутніших засобів повної державної централізації. Для досягнення цього, Кольбер передав головну адміністративну владу інтендантам, залишивши за колишніми губернаторами з вищої знаті лише саме представництво. Влада парламентів також була сильно обмежена. 24 лютого 1673 р. був виданий ордонанс, що раз і назавжди заборонив парламентам провадити будь-які зміни і обмеження при записі розпоряджень короля. Одночасно все законодавство, і оподаткування перейшло цілком в руки короля і Кольбера. Педантична регламентація, втручання уряду у всі дрібниці життя зажили Кольберові великої непопулярності. У Голландії друкувалися памфлети проти нього, але його напрямку політики вони були не в змозі зашкодити. Діючи від імені короля Кольбер, незважаючи на своє плебейське походження, легко міг зломити протидію аристократії.

Кольбер прагнув сприяти розвитку мистецтв і наук. Ним була заснована Академія наук і в 1667, 1671 і 1672 роках академія пластичних мистецтв і музики. Він збільшив королівську бібліотеку, ботанічний сад, влаштував і забезпечив засобами обсерваторію, ввів розмежування землі і споряджав експедиції учених, особливо натуралістів. Руйнівні війни знищили плоди його довголітніх праць і йому довелося під кінець життя пересвідчитися про несумісність його економічної системи із зовнішньою політикою Людовика.

Він помер 6 вересня 1683, майже в немилості у короля. Під час похорон, його непопулярність була такою, що його труну мусили охороняти від помсти населення.

Джерела[ред.ред. код]

  • Clément, «Histoire de Colbert et de son administration» (П., 1874);
  • Jourbleau, «Etude sur Colbert» (П., 1856);
  • Neymarck, «Colbert et son temps» (П., 1877);
  • Farnam, «Die innere franz. Gewerbepolitik von Colbert bis Turgot» (Лейпциг, 1879);
  • Dussièux, «Étude biographique sur Colbert» (П., 1886);
  • De Cosnac, «Mazarin et Colbert» (П., 1892);
  • Pigeonneau, «La Politique coloniale de Colbert» («Annales de l'École des sciences politiques», 1866);
  • Pauliat, «La politique coloniale de l'ancien régime» (1887).

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]