Жан-Батист Реньо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан-Батист Реньо
Jean-Baptiste Regnault
Regnault, Jean-Baptiste, d'après Bera.jpg
портрет Реньо художника Бера, 1915 рік
Ім'я при народженні Jean-Baptiste Regnault
Дата народження 9 жовтня 1754(1754-10-09)
Місце народження Париж
Дата смерті 12 листопада 1829(1829-11-12) (75 років)
Місце смерті Париж
Національність Франція Франція
Громадянство Франція
Жанр історичий живопис, міфологічний жанр, портрет
Напрямок пізнє бароко, революційний класицизм, ампір
Роки творчості 1774nbsp;— 1814
Вплив Антуан Ватто, Франсуа Буше
Твори історичий живопис, міфологічний жанр, портрет

Жан-Батист Реньо( фр. Jean-Baptiste Regnault, 9 жовтня, 1754, Париж — 12 листопада, 1829, Париж ) — французький художник та викладач. Барон з часів наполеонівської імперії. Робив портрети, історичні і міфологічні картини.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Парижі. Батько вивіз десятирічного сина в Америку, де того влаштували юнгою на торгівельний вітрильник. На морі перебував в 1765-1769 рр.

Освіта і перебування в Італії[ред.ред. код]

Художню освіту опановував в майстернях художників Н.Б. Лепісьє та Жана Бардена (1732 — 1809). З останнім відвідав Італію, перебував в Римі в 1770-1775 рр. 1775 року брав участь в змаганні за римську премію, але його картина «Есфір і Аман перед царем Артаксексом» отримала другу премію. Першу премію виборов на другий рік з картиною «Філософ Діоген і Александр Македонський » і вдруге відбув у Рим.

Повернення в Париж[ред.ред. код]

1782 року повернувся в Париж і виставив в Салоні картину «Персей рятує Андромеду», за яку був зарахований до Королівської академії. 1783 року ситав академіком. Для каплиці в палаці Фонтенбло написав релігійний образ «Оплауквання Христа».

В роки революції 1789-1793 рр.[ред.ред. код]

З початком революції в Парижі не емігрував з країни. Змагався з майстернею уславленого художника Жака-Луї Давіда, але програв як в техніці, так і в ідеологічному навантаженні власних картин. Діяльно підтримував революційний уряд.

До цього періоду належать картини «Свобода або Смерть »( Геній Франції між Свободою або смертю ) та «Богиня мудрості Мінерва карбує для історії права громадянина». Художник не виробив власної манери для втілення революційної тематики, а використав через обмеженість власного обдарування стилістику академізму та пізнього бароко.

В роки наполеонівських авантюр[ред.ред. код]

В роки директорії і наполеонівської імперії перейшов на позиції підтримки уряду Наполеона І Бонапарта. Створив декілька портретів нової військової еліти та родичів Наполеона в нав'язаній культурі Франції стилістиці апмір. Отримав титул барона. Робив гравюри. Працював як викладач. Серед учнів новоспеченого барона — Олександр Менжо, Тома Анрі, Луї Ерсан, Франсуа Бушо, Поль Ландон, Анрі Греведон, Огюст Кудер. Здібностями та художньою манерою відрізнявся лише П'єр Нарсіс Герен (1774-1833).

Помер в Парижі.

Вибрані твори[ред.ред. код]

«Богиня мудрості Мінерва карбує для історії права громадянина», 1790 рік.
  • «Філософ Діоген і Александр Македонський»
  • «Есфір і Аман перед царем Артаксексом»
  • «Орест і іфігенія в Тавриді»
  • «Пігмаліон і Галатея»
  • «Венера і Вулкан»
  • «Венера і Марс»
  • «Хрещення Христа в Йордані»
  • «Персей рятує Андромеду»
  • «Повернення Андромеди»
  • «Весілля Персея і Андромеди»
  • «Пртрет Елени Віольє»
  • «Кентавр Хірон виховує Ахілла вояком»
  • «Автопортрет»
  • «Сократ знайшов учня Алківіада у повій»
  • «Суд Париса»
  • «Гри грації»
  • «Геній Франції між Свободою і Смертю»
  • «Богиня мудрості Мінерва карбує для історії права громадянина»
  • «Смерть генеала Дезе в баталії при Маренго»
  • «Смерть цариці Клеопатри»
  • «Портрет сина в військовому строї»
  • «Гортензія де Богарне»
  • «Жан-П'єр де Монталів'є»
  • «Весілля Жерома Бонапарта і Катаріни Вюртемберзької»

Галерея вибраних творів[ред.ред. код]

«Жан-П'єр де Монталів'є »

Джерела[ред.ред. код]

  • Герман Михаил Юрьевич, «Давид», серия «Жизнь замечательных людей» М, «Молодая гвардия», 1964 (рос)
  • Под ред. Кузьминой М. Т. «История зарубежного искусства», Москва, «Искусство», 1971, с. 267–269
  • Гос. Эрмитаж. «Западноевропейкая живопись». Каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976, с. 288
  • «Всеобщая история искусств», т 4, Москва, «Искусство», 1963, с. 295–300
  • Томас Карлейль, «Французская революція. История», Москва, «Мысль». 1991
  • ж «Курьер ЮНЕСКО», февраль, 1990
  • ж «Художник», апрель. 1990, (Е. Никифоров, статья «Жак-Луи Давид», серия «Мастера национальных школ», с. 36-49
  • «Документы истории Великой французской революции». Учебное пособие для студентов вузов: В 2 т. — М., 1990.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]