Жан-Батіст Біо
| Жан-Батіст Біо | |
 |
|
| Народився | 21 квітня 1774 Париж, Франція |
|---|---|
| Помер | 3 лютого 1862 (87 років) Париж, Франція |
| Громадянство |  Франція |
| Галузь наукових інтересів | Фізика, Астрономія Математика |
| Alma mater | Політехнічна школа |
Жан-Баті́ст Бі́о (фр. Jean-Baptiste Biot; *21 квітня 1774 — *3 лютого 1862) — французький фізик, геодезист і астроном.
Член Паризької АН (з 1803). З 1800 — професор Колеж де Франс, з 1809 — професор Паризького університету. Основні його наукові праці присвячені дослідженню поляризації світла, магнітного поля електричного струму і акустиці. 1815 відкрив явище обертання площини поляризації в рідинах і розчинах. 1820 разом із Ф. Саваром дослідами встановив залежність напруженості магнітного поля від величини струму у прямолінійному провіднику, відомий як закон Біо-Савара.
На честь Біо названий мінерал біотит.
Перші роботи Біо були присвячені дослідженню властивостей газів (виміру їхньої щільності й показників заломлення). В 1804 Біо разом з Гей-Люссаком здійнявся на повітряній кулі у верхні шари атмосфери, щоб визначити сполуки повітря на різних висотах і виміряти магнітне поле Землі.
В 1811 Біо відкрив поляризацію при заломленні (незалежно від Э. Малюса), в 1815 – кругову поляризацію (незалежно від Д. Араго й Д. Брюстера), у тому ж році встановив закон обертання площини поляризації (закон Біо) і відкрив існування право- і лівообертальних речовин. Виявив оптичну активність у деяких органічних сполук, зокрема в розчину цукру. Показав, що кут повороту площини поляризації пропорційний концентрації розчину, заклавши тим самим основу недеструктивного методу визначення концентрації цукру –цукрометрії. За цю роботу Біо був нагороджений в 1840 медаллю Румфорда. В 1820 разом з Ф. Саваром відкрив закон, що визначає напруженість магнітного поля провідника зі струмом (закон Біо–Савара).
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Жан-Батіст Біо |
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
