Жан-Мішель Жарр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан-Мішель Жарр
Jean-Michel Jarre
фотографія
Основна інформація
Дата народження 24 серпня 1948(1948-08-24) (65 років)
Місце народження Франція Ліон, Франція
Роки активності з 1969 року
Країна Франція Франція
Професії Композитор,
мультиінструменталіст
Жанри Електронна музика,
ембіент,
нью ейдж
Колективи The Dustbins,
Visitors
Лейбли Disques Dreyfus,
Aero Productions,
EMI
Нагороди
Офіцер ордена Почесного легіону
Офіційний сайт

Жан-Мішель Жарр (фр. Jean-Michel André Jarre, * 24 серпня 1948, Ліон, Франція) — французький композитор, клавішних, гітарист, вокаліст, автор текстів, продюсер, один з піонерів електронної музики, що грає, в основному, на синтезаторах, автор і постановник грандіозних світлових шоу. Всесвітньої популярності набув завдяки альбому Oxygene (1976), що став класикою електронної музики. Починаючи з 1979 року, провів десятки музично-світлових вистав у різних кутках планети. Творчість Жана-Мішеля значно вплинули на розвиток електронної музики, особливо ембієнта і нью-ейджа. У цілому продано більше 80 мільйонів копій його альбомів по усім світі.

Жарр виховувався своєю матір'ю і дідусем з бабусею в Ліоні, а також навчався гри на фортепіано. З раннього віку він був ознайомлений з різними формами мистецтва, включаючи вуличних виконавців, джаз музикантів і художника П'єра Сулажа. Він грав на гітарі в групі, але його музичний стиль зазнав дуже сильного впливу П'єра Шеффера, піонера в області конкретної музики в Groupe de Recherches Musicales.

Найбільший успіх йому приніс перший його альбом 1976 року Oxygène. Записаний в домашній імпровізованій студії, альбом був розпроданий тиражем 12 мільйонів копій. За Oxygène послідував в 1978 році наступний альбом Equinoxe і в 1979 році Жарр відіграв свій перший концерт, що відбувся на Площі Згоди для рекордної на той час аудиторії — понад мільйон слухачів (що було відмічено в Книзі рекордів Гіннеса). Пізніше він тричі перевершить цей рекорд. Його концерт 1979 року послугував основою для його подальших виступів в усьому світі.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Жан-Мішель Андре Жарр народився 24 серпня 1948 року в Ліоні, Франція. Син композитора Моріса Жарра, брат кіносценариста Кевіна Жарра.

Вже з 5 років Жан-Мішель грав на фортепіано та гітарі. З часом вивчав у паризькій консерваторії гармонію та композиції, побічно створивши свою першу групу The Dustbins, єдиним досягненням якої став музичний епізод у фільмі «De Gargons Et Des Files».

Наприкінці 1968 року Жарр залишив паризьку консерваторію, щоб приєднатися до керованої П'єром Шаффером формації G.R.M. (фр. Groupe de Recherches Musicales, Група Музичних Досліджень). Також у цей період він написав свій перший твір «Happiness Is A Sad Song».

1970-і[ред.ред. код]

1970 року з'явились його чергові записи «La Cage» та «Erosmachine», які було видано на синглах лише у Франції.

Наступного року Жан-Мішель залишив G.R.M., але захоплення електронною музикою, яке виникло завдяки G.R.M., привело музиканта до власної студії, де він розпочав експериментувати з синтезаторами (у цей час Жан придбав свій перший синтезатор і почав складати електронну музику.). Побічно Жарр компонував репертуар для поп-гурту Triangle та написав музику до балету «Аог». 1972 року він познайомився з Франсісом Дрейфусом (продюсер гурту Pink Floyd). Доля пов'язала їх на багато років. Наступного ж року музикант записав два альбоми з музикою до фільмів «Deserted Palace» та «Les Grandes Brulees».

1976 року Жан-Мішель уклав угоду з фонографічною фірмою «Disques Dreyfus» і розпочав роботу над своїм першим творінням — альбомом «Oxygene». «Космічна» синтезаторна електроніка Жарра мала великий успіх: альбом незабаром став «золотим» і завоював нагороду Grand Prix du Disque. Ця платівка потрапила на друге місце британського чарту і зміцнила позицію Жарра на музичному ринку.

Його чергова робота «Equinoxe» була витримана у подібному стилі, де електронні ритми поєднались із струменем вільної мелодії. 7 жовтня 1978 року перед появою цього лонгплею на музичному ринку Жан-Мішель одружився з англійською актрисою Шарлотт Ремплінг (навесні 1995 року вони розлучилися).

14 липня 1979 року під час всенародного французького свята Жарр організував на «Place De La Concorde» перший з своїх відомих галаконцертів на відкритому повітрі, куди прибуло понад мільйон глядачів.

1980-ті[ред.ред. код]

Проте у своє перше турне Жарр вирушив лише 1981 року після запису альбому «Magnetic Fields», що був випущений в Європі 20 травня 1981 року і в США 15 липня. До того часу об'єм продажу альбомів Oxygène і Équinoxe досяг 6 мільйонів одиниць. Країною проведення туру виявився Китай, де Жан-Мішель у супроводі 35 китайських музикантів дав п'ять грандіозних концертів. Задокументував цю подію подвійний альбом «Concerts In China», який з'явився 1982 року.

Платівка «Music For Supermarkets» 1983 року, що була музичною основою до художньої вистави, виявилася найдивнішим виданням Жарра. На знак протесту автора проти комерціалізації поп-музики, платівку було видано у єдиному екземплярі й продано на аукціоні у паризькому готелі «Drout» за 69 тисяч франків. Ім'я покупця так і не було названо, гроші перевели на рахунок «UNICEF», а плівку-оригінал знищили.

Наступний лонгплей музиканта «The Essential Jean-Michel Jarre» виявився збіркою записів з попередніх альбомів і цього разу за ціною став доступним багатьом його фанам. На альбомі «Zoolook», що з'явився 1984 року, на гарному електронному фоні Жарр запропонував інтонації, що характерні для різних мов світу, але несподівано прохолодна зустріч цього лонгплею з боку слухачів привела до дворічної творчої перерви музиканта.

Повернувся Жан-Мішель 5 квітня 1986 року разом з черговим великим проектом. Цього разу це був грандіозний концерт у Х'юстоні, штат Техас, на честь 150-річчя міста та 25-річного ювілею «NASA». На це незвичне в історії лазерно-фейєрверкове шоу зібралося понад мільйон глядачів. 5 жовтня того ж року Жарр запропонував подібне шоу в Ліоні, яке присвятив папі Іоану Павлу II. Фрагменти обох концертів пізніше потрапили до платівки «In Concert: Houston/Lyon». Проте ще 1986 року на музичному ринку з'явився черговий студійний альбом артиста під назвою «Rendez-Vous», який спочатку робився під впливом космічної тематики (наприклад, планувалося, що один з творів — «Ron's Song» — виконає на саксофоні один з членів команди корабля «Challenger» Рон Макнейр), а пізніше — трагедії цього космічного корабля.

У 1988 році Жарр випускає альбом «Revolutions», що дещо нагадує етнічний альбом Zoolook, тим що також містив голос (в основному неєвропейських народів) в поєднанні з електронними звуками. Перші концерти Жарра у Британії під назвою «Destination Docklands» відбулися 8 і 9 жовтня 1988 року і були відзняті телебаченням, але незважаючи на хороше відвідування цих монументальних вистав, Жарру так і не вдалося здобути прихильників і визнання серед критиків. Проте альбом «Revolution», у якому торкалися теми конфлікту між ісламом та комп'ютеризацією, піднявся у британському чарті до другого місця. У запису пісні «London Kid» з цього альбому взяв участь гітарист легендарної The Shadows Хенк Марвін.

1990-і[ред.ред. код]

14 липня 1990 року Жарр побив черговий рекорд, коли на його шоу в Парижі «Paris La Defense: Une Ville En Concert» зібралося понад два з половиною мільйона чоловік, хоча критики продовжували скептично ставитись до музиканта. Трохи раніше Жарр запропонував своїм фанам на черговій платівці «Waiting For Cousteau» 40 хвилин музики ембіент, продемонструвавши різнобічність своєї творчості. Альбом піднявся до чотирнадцятого місця у Великій Британії, щоправда подальша творча активність артиста дещо спала.

1991 року вийшла збірка Images, в яку крім відомих ввійшли й раніше не видані композиції. 11 липня 1991 року Жарр не зміг відіграти свій черговий монументальний концерт, цього разу в Мексиці, а 1993 року повернувся на музичний ринок лонгплеєм «Chronologie». 1997 року з'явився його новий альбом Oxygene 7-13 — це так би мовити продовження альбому 1976 року «Oxygene», та бокс-сет з найкращих робіт «Oxygene II Oxygene».

2000-і[ред.ред. код]

У 2000 році Жан-Мішель Жарр випускає альбом Metamorphoses («Метаморфози»). Це перший «вокальний» альбом Жарра, в якому він співпрацює з декількома співачками, такими як: Лорі Андерсон, Наташа Атлас, Деірдре Дубуа (Екова) і Шерон Корр із группи The Corrs. Згідно з назвою альбому, Жарр ніби дозволяє собі природнім чином «еволюціонувати» в нову, дуже індивідуальну форму самовираження. Весь альбом був змікшований на ранній версії Pro Tools, цифровій робочій станції спроектована для запису, редагування і відтворення цифрового звуку. Композиції і їхнє аранжування на цьому техно орієнтованому альбомі були створені при участі Жоакіма Гарро відмічені відходом від попереднього стилю Жарра. Використані звукові ефекти включають в себе перешкоди від мобільних телефонів (використані на треку «Tout est Bleu»), і Macintalk, Macintosh програма застосована для генерації тексту на «Love, Love, Love».

В серпні 2005 року, Жан-Мішель Жарр отримує запрошення від Лауреата Нобелівської премії миру Леха Валенса відсвяткувати 25-у річницю Солідарності, на кораблебудувальному заводі Ґданська, в Польщі при аудиторії в 170.000 людей. Більше 7 мілліонів телеглядачів дивилися концерт в прямому ефірі по Національному Телебаченню Польщі — TVP1.

В кінці березня 2007 року Жан видав альбом над яким працював з 2006 року. Альбом Téo & Téa виявився великою несподіванкою для фанів, так і для критиків, тому що альбом був записаний в танцювальному стилі.

2010-і[ред.ред. код]

Tour 2010/2011.Київ

1 липня 2011 року Жарр відіграв свій черговий масштабний концерт в Монако, присвячений весіллю принца Альберта і його нареченої Шарлін.

14 жовтня 2011 року відбувся перший концерт Жарра в Україні в столичному Палаці спорту.

20 грудня 2013 року Жан-Мішель Жарр виступив на урочистому відкритті суспільно-культурного центру «Галактика» біля села Есто-Садок Адлерського району міста Сочі. Концерт «Відкриття "Галактики"» був показаний в скороченому варіанті телеканалом НТВ 27 грудня.

Особисте життя[ред.ред. код]

Жарр був одружений тричі. Його останньою дружиною була французька акторка Анн Парійо. В Жан-Мішеля двоє дітей: Емілі Жарр (народилася від першого шлюбу Жан-Мішель Жарра) та Девід Жарр (син Жан-Мішеля та Шарлотти Ремплінг).

Вибрана дискографія[ред.ред. код]

Студійні записи[ред.ред. код]

Концертні записи[ред.ред. код]

Саундтреки[ред.ред. код]

Ремікси[ред.ред. код]

Збірники[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 4422 Жарр — астероїд, названий на честь композитора та його батька[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]