Жан Делануа
| Жан Делануа | |
| Jean Delannoy | |
 |
|
| Дата народження: |
1 січня 1908 |
|---|---|
| Місце народження: |
Нуазі-ле-Сек, Іль-де-Франс, Франція |
| Дата смерті: |
17 червня 2008 (100 років) |
| Місце смерті: |
Ґенвіль, Ер і Луар, Франція |
| Громадянство: |  Франція |
| Рід діяльності: | кінорежисер і актор |
| Роки активності: | 1934 — 1995 |
| Премії: |
Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю (1946) |
Жан Делануа (фр. Jean Delannoy, *12 січня, 1908, Нуазі-ле-Сек, Іль-де-Франс — †17 червня 2008, Ґенвіль, Ер і Луар) — французький актор, кінорежисер, сценарист.
Зміст |
Біографія [ред.]
Жан Делануа народився 12 січня 1908 року в передмісті Парижа містечку Нуазі-ле-Сек, Іль-де-Франс, Франція) в родині протестантів-гугенотів, вихідців з Верхньої Нормандії (північ Франції).
Ще будучи студентом у Парижі, Жан Делануа зацікавився кіно, зокрема знімався у картинах німого кіно. Отримавши роботу в паризькому офісі Paramount Studios Ж. Делануа, він почав кінокар'єру як монтажер.
Свій перший фільм «Париж-Довіль» (фр. Paris-Deauville) він зняв у 1933 році, з чого почалася його тривале (понад 60 років) життя у кіно.
Широку популярність принесли Делануа екранізації класичних літературних творів.
У 1943 році разом з Жаном Кокто він зняв стрічку «Вічне повернення» (фр. L'eternel retour), яка розповідає історію Трістана й Ізольди. Головні ролі зіграли Жан Маре та Мадлен Солонь.
У 1946 році Жан Делануа одержав Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю за фільм «Пасторальна симфонія» (фр. La symphonie pastorale).
Серед інших робіт, критики відзначають «Собор Паризької Богоматері» (фр. Notre-Dame de Paris, 1956 рік) з Ентоні Квінном і Джиною Лолобриджидою. Він також зняв кілька повнометражних фільмів за творами Жана-Поля Сартра.
У 1960 році фільм Делануа «Меґре ставить пастку» (фр. Maigret tend un piège) номінувався на премію BAFTA Британської академії телебачення і кіномистецтва.
У 1970-80-і роки Ж. Делануа співпрацював з телебаченням, виступаючи постановником і сценаристом телесеріалів на історичну тематику.
Делануа займав високе стновище у французькій індустрії кіно: якийсь час він очолював Асоціацію кінематографістів і Школу кіно. Незважаючи на всі заслуги, Делануа зазнавав критики з боку режисерів «Нової хвилі» — Годара, Трюффо і Шаброля, які звинувачували його в надмірному академізмові.
Як визнання заслуг перед кіномистецтвом і за тривалу плідну діяльність у царині французького кіно Жана Делануа було нагороджено премією «Сезар» у 1986 році.
Останній свій фільм «Марія з Назарету» (фр. Marie de Nazareth) Делануа зняв у 1995 році.
Про смерть Жана Деланнуа повідомила 19 червня радіостанція Франс-Інфо з посиланням на родичів режисера. Режисер помер у віці ста років у себе дома в місті Ґенвіль (департамент Ер і Луар, на півночі центральної частини Франції)[1].
Фільмографія [ред.]
Усього за свою режисерську кар'єру Жан Делануа створив близько 40 кінокартин:
| Рік | Назва українською | Назва мовою оригіналу | Примітки | |
|---|---|---|---|---|
| 1933 | Париж-Довіль | Paris-Deauville | ||
| 1937 | Золота венера | La Vénus de l'or | ||
| 1941 | Чорний діамант | Le Diamant noir | також сценарист | |
| 1942 | Макао, полум'яне пекло | Macao, l'enfer du jeu | ||
| 1942 | Нічний вбивця | L'Assassin a peur la nuit | ||
| 1943 | Вічне повернення | L'eternel retour | ||
| 1946 | Пасторальна симфонія | La symphonie pastorale | ||
| 1947 | Ставки зроблено | Les jeux sont faits | також сценарист | |
| 1948 | Aux yeux du souvenir | також сценарист | ||
| 1949 | Таємниця Майєрлінґа | Le Secret de Mayerling | ||
| 1951 | Дикун | Le Garçon sauvage | ||
| 1952 | Хвилина істини | La Minute de vérité | також сценарист | |
| 1953 | Шлях Наполеона | La Route Napoléon | також сценарист | |
| 1954 | Ліжко | Il Letto | також сценарист | |
| 1954 | Destinées | |||
| 1954 | Одержимість | Obsession | також сценарист | |
| 1956 | Марі Антуанетта — королева Франції | Marie-Antoinette reine de France | також сценарист | |
| 1956 | Собор Паризької Богоматері | Notre-Dame de Paris | ||
| 1958 | Меґре ставить пастку | Maigret tend un piège | також сценарист | |
| 1959 | Жінжетта | Guinguette | ||
| 1959 | Меґре і справа Сен-Фіакр | Maigret et l'affaire Saint-Fiacre | також сценарист | |
| 1960 | Le Baron de l'écluse | також сценарист | ||
| 1960 | Француженка і кохання | La Française et l'amour | ||
| 1960 | Принцеса Клеві | La Princesse de Clèves | також сценарист | |
| 1961 | Рандеву | Le Rendez-vous | також сценарист | |
| 1964 | Особлива дружба | Les Amitiés particulières | ||
| 1965 | Мажордом | Le Majordome | ||
| 1966 | Султани | Les Sultans | також сценарист | |
| 1966 | Двоспальне ліжко | Le Lit à deux places | також сценарист | |
| 1967 | Чоловік дії | Le Soleil des voyous | також сценарист | |
| 1967 | Імперська Венера | Venere imperiale | також сценарист | |
| 1970 | Людина-торпеда | La Peau de Torpedo | також сценарист | |
| 1972 | Pas folle la guêpe | |||
| 1987 | Бернадетта | Bernadette | також сценарист | |
| 1989 | Пристрасті Бернадетти | La Passion de Bernadette | також сценарист | |
| 1995 | Марія з Назарету | Marie de Nazareth | також сценарист |
Виноски [ред.]
Зовнішні посилання [ред.]
- Jean Delannoy на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Режисер Жан Делано помер у віці 100 років/Le réalisateur Jean Delannoy meurt à l'âge de 100 ans — Фігаро/Le Figaro кіно за 19 червня 2008 (фр.)
- У віці 100 років помер французький режисер Жан Делануа — на Корреспондент.нет (укр.)
- Помер французький режисер Жан Делано на Лєнта.ру (www.lenta.ru) (рос.)
