Жан Етьєн Ліотар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ж.Е. Ліотар, автопортрет (1789)

Жан Етьєн Ліотар (фр. Jean-Étienne Liotard, 1702, Женева — 1789, там само) — швейцарський художник.

1725 року Лиотар приїхав до Парижу на навчання, де знайшов свого покровителя — Пюїзьє, який повіз його до Неаполю.

1736 року Ліотар переїхав у Рим, де написав безліч портретів пастеллю, у тому числі портрети папи Клемента ХІІ і декількох кардиналів, які принесли йому популярність.

Любитель пригод, Ліотар відправився до Константинополя, де засвоїв місцеві звичаї, одягся турком, що в той час вважалося великою ексцентричністю, і в цьому вигляді з'явився у Відень, де імператор Франц І прийняв його дуже милостиво. Він отримав багато замовлень і виконав портрети Марії Терезії та багатьох членів імператорського дому і представників австрійської знаті. Тут же він виконав пастеллю портрет красуні Анни Бальдауф (Anna Baltauf), всесвітньо відомий під назвою «Шоколадниця»

У 1744 році Ліотар двічі зображує себе у східному наряді — один портрет був написаний для флорентійського зібрання портретів художників, інший знаходиться у дрезденській галереї. З Відня Ліотар прибув у Париж у той час, коли пастельний рід живопису користувався там особливою пошаною, а законодавицею мод була Маркіза де Помпадур. Вона побажала мати свій портрет роботи Ліотара і надала йому титул королівського живописця й члена академії, завдяки чому Ліотар стає модним світським портретистом. Його роботи широко експонувалися на паризьких виставках, щоправда поруч виставлялися й майстерні роботи Латура, які складали портретам Ліотара гідну конкуренцію.

Після чотирирічного перебування в Парижі Ліотар подався в Англію, а звідти у Голландію. Кінець свого життя він провів у Женеві. Крім безлічі портретів, з яких багато які були гравіровані, ним виконано кілька картин. Сам він вигравірував кілька офортів.

Головні твори[ред.ред. код]

  • "Турецька музика".
  • "Шоколадниця", Дрезденська картинна галерея.
  • "Сніданок у родині Лавернь", приватна збірка.
  • "Мадемуазель Лавернь", Дрезден.
  • "Портрет імператриці Австрії Марії-Терези", Львівська галерея мистецтв, Україна.
  • "Турчанка зі служницею", Женева.
  • "Автопортрет в одязі турка", Дрезден.
  • "Портрет графа Моріца Саксонського", Дрезден.
  • "Автопортрет в похилому віці", Бібліотека міста Женева.

Література[ред.ред. код]

  • Mariette, «Abecedario» (III), «Portraits de la Galerie de Florence» (IV);
  • Nagler, «Allg. Künstler-Lex.» (VII); «Nouvelle biographie générale» publ. par Firmin Didot (т. 3 1).


Художник Це незавершена стаття про художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.