Жан Нувель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан Нувель
фр. Jean Nouvel
Жан Нувель.JPG
Дата народження 12 серпня 1945(1945-08-12) (68 років)
Місце народження Фюмель, Франція
Працював у містах Париж та інші міста Франції і Європи, США, Арабського Сходу; тж. див. тут
Архітектурний стиль функціоналізм і конструктивізм з елементами національних традицій
Найважливіші споруди Вежа Аґбар, Інститут арабського світу та ін. (див. тут)
Нагороди

Золотой лев Венеціанського бієнале (2000);
Орден Почесного легіону (2002);
Прітцкерівська премія (2008) та інші (див. тут)

Жан Нувель у ВікіСховищі

Жан Нуве́ль (фр. Jean Nouvel, *12 серпня 1945, Фюмель, Франція) — широко відомий французький архітектор.

У 2008 році став лауреатом Прітцкерівської премії — найпрестижнішої у світі в галузі архітектури.

Біографія[ред.ред. код]

Жан Нувель народився 12 серпня 1945 року в родині вчителів. Спочатку мав бажання стати художником, але батьки наполягли на серйознішій освіті для сина, і він вступив на архітектурне відділення Вищої школи красних мистецтв у Бордо.

1966 року, навчаючись, Жан Нувель виграв право на отимання стипендії і продовжив освіту вже у Вищій школі мистецтв у Парижі. Незадовго до завершення навчання він відкрив своє перше архітектурне бюро (у співпраці з Франсуа Сеньором). А у 25-річному віці (1970) Жан Нувель став архітектором Паризької бієнале.

У 1970-ті Жан Нувель був близьким до конструктивізму, він сповідував принципи т.зв. «критичної архітектури», ставши 1976 року одним із засновників руху в архітектурі «Марс 1976» та «Архітектурний синдікат». Його прихильники відстоювали свої позиції не тільки перед клієнтами, а й у боротьбі з місцевою владою — навіть добилися змін у містобудівному законодавстві в деяких провінціях Франції.

Спражній прорив у творчості Нувеля відбувся у 1980-ті і пов'язаний він зі співпрацею з архітектурним бюро «Architecture Studio» над проектом будівлі Інститута арабського світу в Парижі. Подальшими значними досягненнями стали Ліонський Оперний театр, торгівельний центр «Євралілль» в Ліллі, Галерея Лафайєта в Берліні, Культурно-громадський центр у Люцерні, а також виставковий комплекс «Моноліт» (тимчасова споруда), що плавав озером Муртензєе під час виставки «EXPO-2002». До нещодавних проектів Нувеля належать Вежа Аґбар у Барселоні, реконструкція Музею королеви Софії в Мадриді і музей Гугенгайма в Токіо та Ріо-де-Жанейро (нездійсненні проекти).

1991 року Нувель стал віце-президентом Французького інституту архітектури, а від 1993 року — почесним членом американського Інституту архітекторів.

1994 року Жан Нувель заснував «Ательє Жана Нувеля»[1], що вже в середині 2000-х років зі своїми 140 співробітниками стало провідним архітектурним бюро Франції. Зазвичай у роботі «Ательє» перебувають декілька десятків проектів на різних стадіях виконання робіт, як у Франції, так і за кордоном. Штаб-квартира компанії міститься в Парижі, також працюють філії у Лондоні, Копенгагені, Міннеаполісі, Римі, Мадриді та Барселоні.

Критики творчості Нувеля відмічають, що тому не властивий стиль і власний набір фірмових прийомів. Сам архітектор називає свій метод гіпер-вибірковістю, що полягає в максимальній адаптації проекту до вимог замовника, завдання будинку, місцевого ландшафту і культурних традицій, відтак, з одного боку, це начебто зближує його з функціоналізмом, а з іншого — відкриває простір для все тієї ж творчості. Наприклад, Інститут арабського світу — загалом конструктивістська, але дуже функціональна будівля, причому декор споруди виконує суто прагматичні функції, при цьому апелюючи до арабської орнаментальної стилістики. Ось як сам Нувель пояснює свій «стиль»:

« «Моя архітектура заснована на сьогоднішньому уявленні про сучасність. Для мене сучасність сьогодні — це насамперед питання матеріалів, яке автоматично припускає взаємодію зі світлом. Кожний архітектурний об’єкт перебуває в просторі, який має фізичний та історичний контексти. Я не вважаю, що архітектор створює простір. Ми працюємо в рамках існуючого простору. Я не вірю в архітектуру, яка залишається актуальною впродовж століття. Вона має суто сучасне, моментальне значення або не має значення зовсім. Я також не вірю в архітектуру, яка створює власний історичний простір незалежно від того, що було на цьому місці до неї й навколо неї»[2].  »

У Нувеля двоє дорослих синів від першого шлюбу і дочка — від другого. Дружина архітектора — шведка, також архітектор Міа Хаг.

Проекти та архітектурні споруди[ред.ред. код]

Панорама частини Барселони з домінантою Вежі Аґбар
Концертна зала, Копенгаген

До визначних втілених і дотепер ні проектів Жана Нувеля та його бюро належать:

Нагороди[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]