Жараракусу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жараракусу
Жараракусу
Жараракусу
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Serpentes
Родина: Гадюкові
Рід: Ботропс
Вид: Жараракусу
Біноміальна назва
Bothrops jararacussu
Lacerda, 1884
Bothrops jararacussu distribution.png
Синоніми
Lachesis jararacussu
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bothrops jararacussu
ITIS logo.jpg ITIS: 634868
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 178720
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8726
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bothrops jararacussu

Жараракусу (Bothrops jararacussu) — отруйна змія з роду Ботропс родини Гадюкові.

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина досягає 1,6—2 м. Спостерігаєтсья статевий диморфізм — самиці більші за самців. Голова витягнута, морда списоподібна. Тулуб стрункий, м'язистий. Забарвлення шкіри має коричнево-жовті кольори з великими темними зигзагами з боків, які облямовані зверху жовтою смужкою.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляє трав'янисті та чагарникові зарості, розріджені ліси, тримається поблизу водойм. Активна вночі. Харчується дрібними ссавцями та птахами.

Це яйцеживородна змія. Самиці народжують 16—20 дитинчат.

Отруйність[ред.ред. код]

Отрута досить небезпечна для людини. Смертельних випадків серед людей небагато з огляду на спокійну вдачу та неагресивний характер цієї змії. Отрута також використовується у медицині. При першому взятті отримують 100–300 мг отрути (у сухому вигляді). Рекордна кількість отрути, отримане від однієї змії становило 1 г.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає у центральній та південній Бразилії, Парагваї, північній Аргентині та південно-східній Болівії.

Джерела[ред.ред. код]

  • Monzel, Markus 2008. Bissunfälle durch Lanzenottern — Gifte, Epidemiologie und Schlangenbiss-Management. Draco 8 (33): 57-65
  • Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
  • Kwet, ; A. 2011. «Nitro-Salbe» gegen Giftschlangenbisse. Reptilia (Münster) 16 (90): 3-7