Жданов Андрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жданов Андрій Олександрович
Жданов Андрій Олександрович

Час на посаді:
15 липня 1938 — 20 червня 1947
Попередник посада запроваджена
Наступник Тарасов Михайло Петрович

Попередник Андреєв Андрій Андрійович
Наступник Парфьонов Іван Андрійович

Народився 14 (26) лютого 1896(1896-02-26)
Маріуполь,
Coat of Arms of Yekaterinoslav Governorate.png Катеринославська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 31 серпня 1948(1948-08-31) (52 роки)
Валдай, Flag of Russian SFSR.svg РРФСР
Національність росіянин
Політична партія ВКП (б)
Діти син Юрій,
доньки Світлана і Таїсія
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня
Орден Кутузова 1 ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Жда́нов Андрі́й Олекса́ндрович (рос. Жданов Андрей Александрович; * 14 (26) лютого 1896, Маріуполь — 31 серпня 1948, Валдай) — радянський державний та партійний діяч. Ініціатор ідеологічної кампанії, спрямованої проти діячів науки та культури, що отримала назву «ждановщина».

Життєпис[ред.ред. код]

Андрій Олександрович Жданов народився 26 лютого 1896 року в місті Маріуполь Катеринославської губернії в родині інспектора народних училищ. Прадід Андрія Жданова був ректором Московської духовної академії.

Отримати повноцінну освіту через ранню втрату батька Жданов не зміг. 5 років він навчався у Тверському реальному училищі, півроку — в Московському сільськогосподарського інституті та чотири місяці у 3-ій Тифліській школі прапорщиків. В 1915 році вступив до ВКП (б). 1916 року був Жданов призваний до армії. У червні 1918 року розпочав службу в лавах РСЧА. Того ж року його було обрано до Тверського губернського комітету партії.

У 1922 році Жданов очолив Тверський губернський виконавчий комітет. Член ЦК ВКП (б) з 1927 року. 1935 року увійшов до складу Військової ради Ленінградського військового округу.

Ставши соратником Сталіна, Жданов брав участь у організації репресій. У роки Великого терору він особисто візував розстрільні списки; на його рахунку 176 таких підписів.

В 1939 році Жданов став членом Політбюро ЦК ВКП (б). Брав участь у радянсько-фінській війні та обороні Ленінграда. Отримав звання генерал-полковника.

Помер 31 серпня 1948 року, перебуваючи на лікуванні біля озера Валдай. Похований на некрополі біля Кремлівської стіни.

«Ждановщина»[ред.ред. код]

Докладніше у статті Доктрина Жданова

В 1946 році Жданов очолив кампанію з посилення партійного контролю над інтелектуальним життям країни, що включала в себе звинувачення у відхиленні від генеральної лінії партії та переслідування митців. Нещадній критиці та звинуваченням з 1947 року і вже після смерті Жданова піддавались, в тому числі, і українські культурні діячі, зокрема, колективи журналів «Перець» та «Дніпро», письменники Максим Рильський, Олександр Довженко, Володимир Сосюра та інші.

Пам'ять[ред.ред. код]

В 1948 році на честь Андрія Жданова було назване його рідне місто Маріуполь. Того ж року було випущено поштову марку, присвячену партійному діячу. Іменем Жданова називались чимало населених пунктів, вулиць, промислових об'єктів та освітніх закладів по всьому СРСР, в тому числі, і в Українській РСР.

У 1988 році, у зв'язку з політикою Перебудови, діяльність Жданова була офіційно засуджена керівництвом КПРС, внаслідок чого більшість об'єктів, названих на честь нього, були перейменовані. 1989 року місту Маріуполь було повернуто колишню назву.

Вулиці та об'єкти, які раніше називались або досі названі на честь Андрія Жданова:

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]