Жданов Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жданов.
Віктор Михайлович Жданов
В. М. Жданов в 1958 на сесії ВООЗ
В. М. Жданов в 1958 на сесії ВООЗ
В. М. Жданов в 1958 на сесії ВООЗ
Народився 1 (14) лютого 1914(1914-02-14)
село Штепіно, Покровський район, Донецька область
Помер 14 липня 1987(1987-07-14) (73 роки)
Москва
Поховання Кунцевський цвинтар
Країна СРСР СРСР
Діяльність біолог, вірусолог, лікар
Alma mater Харківський медичний інститут
Галузь Мікробіологія, Вірусологія
Партія КПРС
Відомий завдяки: розробці науково обґрунтованої програми ліквідації віспи у світі
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
премія Ради Міністрів СРСР
CMNS: Жданов Віктор Михайлович у Вікісховищі

Жданов Віктор Михайлович (*1 (14) лютого 1914(19140214), с. Штепіно, Бахмутський повіт, Катеринославська губерніїя — †1987, Москва) — видатний вчений вірусолог з світовим ім'ям, організатор науки і охорони здоров'я, заступник Міністра охорони здоров’я СРСР, головний державний санітарний інспектор СРСР (від 1955), академік РАМН [1].

Біографія[ред. | ред. код]

В. М. Жданов народився у с. Штепіно Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Святогорівка Покровського району Донецької області) в родині сільського лікаря.

Задатки лідера і дослідника, різнобічні інтереси Віктора Михайловича як особистості проявилися вже в молоді роки. Однокласники згадували, що, збираючись поступати в інститут, він написав підручник для вступників «Основи фізики». Для отримання робочого стажу, який надавав перевагу при вступі до вузу, він кілька місяців працював в артілі вантажників і вже через місяць був обраний бригадиром. Навчаючись на другому курсі Харківського медичного інституту разом з іншими студентами він ставить оперу «Дума про козака Опанаса», виступаючи одночасно в ролі автора і режисера. Його здібності до наукової роботи проявились ще в студентські роки — виконана ним в 19 років робота «Вплив автолізатів тканин на вміст цукру в сироватці крові та еритроцитах» звернула увагу викладачів [2].

В 1936 році В. М. Жданов закінчив Харківський медичний інститут, після чого протягом 10 років працював військовим лікарем в Забайкальському і Туркестанському військових округах. Ця служба справила великий вплив на його життя — там він познайомився з епідеміологією в польових умовах, а також здобув навички відстоювати свої ідеї перед армійською бюрократією. В той час його головний інтерес полягав в етіології та епідеміології гепатиту[3].

У 1946—1950 В. М. Жданов завідував лабораторією, а потім Харківським інститутом мікробіології і епідеміології ім. І. І. Мечникова. За сумісництвом в 1948—1950 роках працював доцентом, а потім професором на кафедрі епідеміології Харківського інституту удосконалення лікарів. Захистив докторську дисертацію (1948) [4].

З 1951 р. працює начальником Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ СРСР, з 1955 р. – заступник міністра охорони здоров’я СРСР і головний державний інспектор СРСР. У 1951 р. почав працювати в Інституті вірусології ім. Д. Й. Івановського АМН СРСР, де завідував відділом грипу та очолював відділ епідеміології, а від 1961 р. керував інститутом до кінця життя [4].

З 1960 року — академік АМН СРСР. В 1969 році В. М. Жданов став лауреатом премії ім. Д. Й. Івановського.

Помер В.М. Жданов 14 липня 1987 р. у Москві [4].

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Наукова діяльність В. М. Жданова була пов’язана з дослідженням вірусних інфекцій (інфекційний гепатит і грип), еволюції інфекційних хвороб, класифікації вірусів з проблем молекулярної біології вірусів. Він керував роботами щодо створення вакцин проти грипу, кору та поліомієліту. У цей період за його керівництвом розроблялися принципи вакцинації проти грипу, вивчалася стійкість вірусу до факторів зовнішнього середовища й перше створювалася система оперативної реєстрації захворюваності на грип в країні. Пізніше за його ініціативи в структурі санітарно-епідеміологічної служби країни з’явилися спеціалізовані вірусологічні лабораторії [4].

В.М. Жданов є автором 2500 робіт, з них 1003 статті, 32 монографії, які перекладені 13 мовами світу. Наукові праці, присвячені проблемам епідеміології та вірусології, широко відомі у всьому світі і отримали загальне визнання [4]. За заслуги в галузі класифікації вірусів (монографія «Заразні хвороби людини. Систематика і еволюція» (1953 рік)) його пожиттєво обрали членом Міжднародного комітету з таксономії вірусів. До числа видатних заслуг В. М. Жданова слід віднести розробку науково обґрунтованої програми ліквідації віспи у світі, яка була висунута ним як пропозиція Радянського Союзу на Генеральній Асамблеї ВООЗ в 1958 р. (Резолюція WHA11.54 була прийнята в 1959).

Останні роки життя В. М. Жданов присвятив вивченню ВІЛ-інфекції, яку вважав глобальною проблемою охорони здоров'я. Під його керівництвом були розроблені діагностичні тест-системи, розпочато роботу з отримання генно-інженерної вакцини і моноклональних антитіл. За його активної участі Радянський Союз виступив з ініціативою до ВООЗ про об'єднання зусиль усіх країн у наступі на СНІД.

Під керівництвом вченого підготовлено понад 60 кандидатів і 40 докторів наук. У 1960 році він став дійсним членом АМН СРСР, протягом 4 років (1960-1963) він був головним ученим секретарем Президії академії. Його обрали почесним членом академій наук та наукових товариств 8 країн світу, членом виконкому Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).

Звання[ред. | ред. код]

• 1948 – доктор

• 1960 – академік

• 1969 - лауреат премії ім. Д. Й. Івановського

• 1980 – лауреат премії Державного комітету з науки і техніки при раді Міністрів СРСР

• 1981 – лауреат премії Ради Міністрів СРСР.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

• Орден подвійної голки (1978)

• Почесний диплом «За активное участие в ликвидации оспы на Земле» (1987)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Жданов Віктор Михайлович. Скарбниця Харківської медицини. Постаті : біографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків : ХНМУ, 2015. – 128 с. – С. 48.
  2. ↑ Л. В. Урываев. Памяти В. М. Жданова // Эпидемиология и Вакцинопрофилактика. 06.08.2011 [Архівовано 10.03.2016, у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ In memory of Victor Zhdanov / Alice Bukrinskaya [недоступне посилання з листопадаа 2019] (англ.)
  4. ↑ а б в г д Петрова, З. П. Жданов Віктор Михайлович (1914-1987). Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи : біобібліографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків : ХНМУ, 2010. – С. 80-81.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жданов_Віктор_Михайлович&oldid=41601818