Жень-цзун (Сун)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жень-цзун
Renzong.jpg
Народився 30 травня 1010(1010-05-30)
Помер 30 квітня 1063(1063-04-30) (52 роки)
Ім'я при народженні Чжао Чжень
Титул імператор
Термін 1022—1063
Попередник Чжень-цзун
Наступник Їн-цзун
Батько Чжень-цзун
Матір імператриця Лі Ченфей
Рід Чжао
Дружина 2 імператриці
Діти 3 сини та 13 доньок

Жень-цзун (*仁宗, 30 травня 1010 —30 квітня 1063) — 4-й імператор династії Сун у 10221063 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з імператорського роду Чжао. Шостий син Чжень-цзуна. При народжені отримав ім'я Чжень. Про молоді роки його відомо замало. У 1015 році стає князем, у 1017 році отримує титул Шоучун-гуна, у 1018 році Чжень-цзун призначає Чжао Чженя своїм спадкоємцем. Після смерті батька у 1022 році він стає новим імператором.

З огляду на малолітство Жень-цзуна спочатку за нього правила в якості регентши мати Лі Ченфей. Вона здебільшого намагалася продовжувати політику Чжень-цзуна. Здебільшого опікувалася внутрішніми справами. Внаслідок щорічних великих сплат киданям економічний стан держави почав погіршуватися. З метою виправлення ситуації з обігом металевих грошей у 1024 році було впроваджено в біг паперові гроші.

Після її смерті у 1032 році влади перебрав остаточно Жень-цзун. За нього намітилася тенденція переваги серед чиновників вихідців з південних префектур.

Важливою турботою імператора були стосунки з державами Ляо та Західна Ся. Продовжуючи політику попередника щодо відмови від активної зовнішньої політики та вирішення питань за допомога сплати грошей й шовку, водночас Жень-цзун намагався стикнути між собою киданів (Ляо) та тангутів (Західна Ся). Втім не досяг тут значно успіху. Навпаки сплати киданям час від часу зростали, що позначилося у свою чергу на збільшення податків й погіршеню становища селян.

При цьому напади з боку тангутів становились все більш нахабними. Найбільш відчутним було вторгнення військ західне Ся у 1034 році, коли сунська армія зазнала ніщивної поразки при Пінчжоу. Внаслідок цього імператор вимушен був поступити прикордонними землями та сплати значну данину (130 тисяч рулонів шовку, 52 тисяч унцій срібла, 2 млн кг чаю).

Посилення податкового тиску у зв'язку з постійними сплатами данини киданям й тангутом викликало невдаволення у населення. У 1043 році на Шаньдунському півострові вирувало повстання на чолі із Ван Лунєм, у 1047 році — Ван Цзе на території сучасної првоінції Хебей, у 1052 році спалахнуло повстання Нун Чжігана в префектурах на території сучасних провінцій Гуансі та Гуандун. Лише у 1053 році його вдалося придушити.

Спроби вчених-цзіньши вплинути на імператора з метою првоести необхідні економічні, адміністративні та військові реформи не мали жодного результату. Помер Жень-цзун 30 квітня 1063, перед тим ще у 1055 році призначивши спадкоємцем трону (з огляду відсутності живих синів) свого родича Чжао Цзонші.

Джерела[ред.ред. код]

  • TWITCHETT, Denis; SMITH, Paul Jakov. The Cambridge History of China, Vol. 5 Part One: The Sung China and Its Precursors, 907–1279 AD. 1. vyd. Cambridge, New York, Melbourne, Madrid, Cape Town, Singapore, Sao Paulo, Delhi : Cambridge University Press, 2009. 1128 s. ISBN 0521812488, 978-0521812481.