Жерар Грізе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жерар Ґрізе

Жера́р Грізе́ (фр. Gérard Grisey;16 червня 1946(19460616), Бельфор — 11 листопада 1998, Париж) — французький композитор.

Біографія[ред.ред. код]

Грізе почав заняття музикою з навчання акордеону в Бельфорі під керівництвом Ідо Валлі, згодом отримавши звання лауреата на міжнародному конкурсі в Торонто. Потім він навчався в Троссінгенській консерваторії в Німеччині (1963—1965) і в Паризької консерваторії (1965—1972), в тому числі в класі композиції Олів'є Мессіана (1968—1972). Паралельно з цим він навчався у Анрі Дютійо в Нормальній школі музики (1968) і Академії Кіджі (1969), брав участь у семінарах Карлхайнца Штокхаузена, Дьордя Лігеті і Яніса Ксенакіса на Дармштадтських курсах нової музики (1972). У 1972 р. отримав грант на дворічне стажування в Римі, аналогічний незадовго до цього скасованої Римської премії. Крім цього він займався електроакустичною музикою у Jean-Étienne Marie (1969) і вивчав акустику в інституті Faculté des sciences de Jussieu (1974).

Один з найяскравіших представників французької спектральної школи і визнаний її лідер і ідеолог, хоча і не був засновником т. зв. "Групи маршруту " (Group de l'Itineraire), на базі якої виник спектралізм. В основі ідеології спектралізм лежить увагу до окремого звуку як самоцінності і основи формоутворення. Форма і звуковисотний ряд творів будуються в тому числі і з опорою на досконально вивчений на передкомпозіційному етапі спектр звуку.

Грізе отримував замовлення на твори від різних міжнародних інститутів, його музику включали до програм різних фестивалів, радіотрансляцій і в концертні програми відомих в Європі та США ансамблів інструменталістів. Помер 11 листопада 1998 від розриву аорти.

Основні твори[ред.ред. код]

  • Espaces Acoustiques (Акустичні простори), цикл з шести п'єс.
    • Пролог для альта(1976)
    • Périodes (Періоди) для семи музикантів (1974)
    • Partiels * (Частинки) для 16 або 18 музикантів (1975)
    • Modulations для 33 музикантів (1978)
    • Transitoires для оркестру (1981)
    • Épilogue (Епілог) для чотирьох валторн і оркестру (1985)
  • Talea (1986)
  • L'Icône paradoxale (1994)
  • Vortex Temporum (1996)
  • Quatre Chants pour franchir le Seuil (1998), остання робота.

Література[ред.ред. код]

  • Grisey Gérard: Écrits ou l'invention de la musique spectrale (édition réalisée par Guy Lelong avec la collaboration d'Anne-Marie Réby), " Répercussions ", Éditions Musica Falsa, Paris 2008 [388 p. ; ISBN 978-2-915794-31-1]
  • Cohen-Levinas Danièle (direction), Gérard Grisey ou la beauté des ombres sonores. L'Harmattan / L'itinéraire, Paris, 2004.
  • Hervé Jean-Luc, Dans le vertige de la durée (Vortex Temporum de Gérard Grisey). L'Harmattan, Paris 2001.
  • Baillet Jérôme, Gérard Grisey (Fondements d'une écriture. L'Harmattan, Paris 2000.
  • Grisey / Murail. Dans " Entretemps " (8), Paris 1989.

Посилання[ред.ред. код]