Жерар Філіп
Жерар Філіп (фр. Gérard Philipe, *4 грудня 1922 — † 25 листопада 1959) — французький актор театру і кіно. Виконавець ролей романтичних героїв більш ніж у 30 фільмах. Театральний режисер та постановник, режисер фільму «Пригоди Тіля Уленшпігеля».
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився Жерар у Каннах. Його батько Марсель Філіп був адвокатом, управляючим готелю, а також був членом фашистської ліги Залізного Хреста, брав участь у русі колабораціоністів. Після війни Марселю Філіпу французьким судом було винесено вирок — смертна кара, але йому допоміг втекти до Іспанії його син Жерар.
Жерар Філіп залишився з матір'ю — Міну Філіп. Спочатку він навчався у Юридичному інституті, але повсякчас мріяв про сцену. Його мати допомогла пройти прослуховування у Моріса Клоша й репетиторство у Марка Аллегре. Ще до закінчення війни Жерар зіграв у спектаклях «Проста доросла дівчина», «Молода дівчина знала…». Наступна роль Янгола у спектаклі Жана Жироду «Содом й Гоморра» у 1943 році принесла Філіпу театральну славу. Водночас Жерар Філіп не тільки поліпшує свою акторську майстерність, він також навчається основ продюсування, закінчує консерваторію у класі Жоржа Ле Руа.
Перша невеличка роль Жерара у кіно відбулася у 1943 році («Малята з вулиці квітів»). Проте тоді на Філіпа як кіноактора ніхто не звернув уваги. Але вже з 1946 року Жерар Філіп все більше грає у кінофільмах, стає відомим та популярним кіноактором.
Водночас Філіп грає головну роль у режисера Жака Еберто у спектаклі «Калігула» (за п'єсою А.Камю). Ця роль стала вершиною театральної кар'єри Філіпа. У 1947 році Жерар Філіп переходить до Національного народного театру, який організував Жан Вілар. Тут він багато грає у спектаклях. Але при всьому його не торкнулася зіркова хвороба.
Разом з театральною славою до Філіпа прийшла й кіноматографічна — після фільму "Диявол у плоті (1947 рік). До 1952 року Жерар Філіп знявся в 13 фільмах. Однією з найкращих ролей, яку зіграв Жерар Філіп, була роль Мефістофеля у кінострічці «Краса диявола» у 1950 році. Але найбільшу славу Філіп отримав за роль Фанфана-Тюльпана. Ще більш слави принесла картина «Червоне й чорне» (1954 рік) за мотивами роману Стендаля.
29 листопада 1951 року Філіп одружується з Ніколь Фуркад. З нею він познайомився у 1947 році. Тоді Ніколь була заміжньою й мала сина. Але Жерар почав постійно надсилати їй листи з проханнями покинути чоловіка. Нарешті Фуркад здалася. На прохання Філіпа вона навіть змінила ім'я з Ніколь на Анн.
В цей же час Жерар Філіп продовжував зніматися у багатьох фільмах — «Монпарнас 19», «Гравець», «Лихоманка шириться в Ель-Пасо» та інших. На початку листопада 1959 року з підозрою на абсцес Філіп потрапляє до лікарні. Тут йому ставлять діагноз — рак. 25 листопада 1959 року Жерар Філіп помер у Парижі.
Спектаклі [ред.]
- Содом та Гоморра. 1943 рік.
- Калігула. 1945 рік.
- Сід (грав 199 разів)
- Принц Гамбурзький (грав 120 разів)
- Капризи Маріани.
- Ричард II
- Рюї Блаз.
- Лорензаччо.
- Матінка Кураж
Всього Жерар Філіп узяв участь у 650 спектаклях.
Фільмографія [ред.]
- Малята з вулиці квітів. 1943 рік.
- Країна без зірок. 1944 рік.
- Диявол у плоті. 1947 рік.
- Пармська обитель. 1947 рік.
- Краса диявола. 1950 рік.
- Фанфан-Тюльпан. 1952 рік.
- Гордовиті. 1953 рік.
- Червоне та чорне. 1954 рік.
- Пан Ріпуа. 1954 рік.
- Великі маневри. 1956 рік.
- Монпарнас, 19. 1957 рік.
- Гравець. 1958 рік.
- Небезпечні зв'язки. 1959 рік.
- Лихоманка шириться в Ель-Пасо. 1959 рік.
Цікаві факти [ред.]
З 1950 року Жерар Філіп сильно змінився. Знайомі й друзі почали помічати якусь роздвоєність у характері актора. Висувалися гіпотези (навіть приводилися факти), що у Філіпа є інше життя. Тут він ходить по борделях Іспанії, жорстокого поводиться (навіть по-звірячому) із жінками. Начебто постійно у актора тривала боротьба між світлими, добрими рисами та диявольськими.
Родина [ред.]
Дружина — Ніколь (Анн) Фуркад (1917—1990).
Діти:
- Анн-Марі (1954)
- Олів'є (1956)
Нагороди [ред.]
- Премія Брюссельського кінофестивалю за роль у фільмі «Диявол у плоті». 1947 рік.
Джерела [ред.]
- Capua, Michelangelo (2008). Gérard Philipe. Alessandria: Edizioni Falsopiano.
- Sadoul, Georges (1962). Gérard Philipe. Belin: Henschelverlag.
- Le Coz, Martine (March-April 1997). «Gérard Philipe, héros stendhalien». Avant-Scène du Cinéma (Paris).
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Жерар Філіп |
