Жерве Борис Борисович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жерве.

Бори́с Бори́сович Жерве́ (* 1 серпня (13 серпня за новим стилем) 1878, Кам'янець-Подільський — † 27 жовтня 1934, Москва) — російський військовий теоретик і історик. Професор. Капітан першого рангу (1917).

Біографія[ред. | ред. код]

1898 року закінчив Морський корпус, 1901 року — мінні класи, 1913 року — Морську академію.

Учасник російсько-японської війни та Першої світової війни. 1917 року був начальником берегової оборони Фінської затоки. Нагороджений орденами Св. Станіслава 2-го ст., св. Анни 2-го ст.та мечами до ордена св. Анни 2-го ст. Під час Жовтневого перевороту 1917 року перейшов на бік радянської влади.

По сфабрикованому звинуаченню арештований в 1930 році, згодом звільнений.

Від 1918 року викладач, начальник кафедри стратегії, а в 1928–1931 роках — начальник Військово-морської академії.

Праці Жерве з теорії та історії військово-морського мистецтва мали значний вплив на розвиток радянської військово-теоретичної думки.

Основні праці:

«Німеччина та її морська сила» (Санкт-Петербург, 1914).
«Значення морської сили для держави» (Петроград, 1921).
«Морська стратегія Наполеона» (Петроград, 1922).
«Десантна операція» (Ленінград, 1931).
«Основи військово-морської стратегії» в книзі «Питання стратегії та оперативного мистецтва в радянських військових працях (1917—1940)» (Москва, 1965).