Жермена де Сталь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жермена де Сталь
Germaine de Staël
Madame de Staël.jpg
При народженні: Анна-Луїза Жермена Неккер
Псевдоніми, криптоніми: Мадам де Сталь
Дата народження: 22 квітня 1766(1766-04-22)
Місце народження: Париж, Франція
Дата смерті: 14 липня 1817(1817-07-14) (51 рік)
Місце смерті: Париж
Громадянство: Франція Франція
Мова творів: французька
Рід діяльності: письменниця
Напрямок: романтизм
Жанр: романи, есе
Magnum opus: ««Коринна»»
«Дельфіна»

Анна-Луїза Жермена Неккер, баронеса де Сталь-Гольштейн (фр. Anne-Louise Germaine Necker, baronne de Staël-Holstein), більше відома під псевднонімом Мадам де Сталь (фр. Madame de Staël), (22 квітня 1766(17660422), Париж, Франція14 липня 1817, Париж) — французька письменниця, дочка міністра фінансів Франції Жака Неккера. Мала значний вплив на французьку літературу початку 19-го сторіччя.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки життя[ред.ред. код]

Анна Луїза Жермена Неккер народилася в Парижі, в родині відомого швейцарського банкіра і державного діяча Жака Неккера, який був міністром фінансів в уряді короля Людовика XVI. Її мати була господинею одного з найпопулярніших паризьких салонів, де збиралася літературна та політична еліта тогочасного Парижа. Саме серед гостей салону молода Жермена отримує своє виховання, знайомиться з провідними письменниками, філософами. Також у ранньому віці вона вивчила англійську мову та латину, познайомилася з мистецтвом танцю і музики, декламації та дикції, часто відвідувала театр. Все це сприяло тому, що дуже рано молода дівчина відрізнялась від своїх сучасниць надзвичайною ерудицією та високим рівнем інтелекту, незвичайним для жінок того часу.

Престиж її батька відкривав для неї двері до багатьох аристократичних та просвітницькіх кіл тогочасної Європи. Батьки, однак, підшукували для неї вигідне заміжжя згідно із консервативними протестантьскими поглядами. Серед претендентів на руку дочки Жака Неккера розглядалися різні претенденти, навіть тогочасний прем'єр-міністр Англії Вільям Пітт, однак, після декількох років вагань, вибір батьків зупинився на послові Швеції бароні де Сталь-Гольштейні, який був старший її на сімнадцять років. Для дочки Неккера такий шлюб не здавався занадно вигідним, але обіцяв стабільність і престижний статус жінки посла у паризькому світі. Завдяки протекції батька від короля Швеції вдалося отримати гарантії на тривалість посольського призначення барона протягом 12 років, а також і обіцянки пенсії у разі відкликання. Вінчання відбулося у каплиці лютеранської церкви шведського посольства 14 січня 1786 року. У шлюбі народилася дочка Густавіна (1787-1789), пізніше від зв'язків з іншими коханцями народилися Огюст (1790-1827) і Альбер (1792-1813).

Революційні події[ред.ред. код]

У шлюбі, користуючись статусом свого чоловіка Жермена відкрила свій власний салон, де почали збиратися політики і інтелектуали тогочасного Парижа. Серед інших, вона приймала у своєму салоні таких відомих особистостей, як Лафайет, Мірабо, Талейран та інших. Вибух Французької революції мадам де Сталь зустріла прихильно, однак залишалася прихильницею конституційної монархії. З проголошенням республіки та початком терору разом з багатьма іншими аристократами була вимушена їхати на еміграцію до Англії, де вона провела декілька місяців і навіть відновила там свій салон.

Після падіння Робесп'єра та закінчення періоду терору Жермена повернулася до Парижа, де у вересні 1794 року опублікувала свою роботу Роздуми про суд над королевою, де намагалався захистити не тільки Марію-Антуанетту, але й інших жінок, які постраждали від революційних подій. У цей час вона також готує до видання декілька своїх літературних творів: алегорію стародавніх казок та історичний роман, в якому демонструє персонажі та соціальні умови свого часу.

Період імперії і заслання[ред.ред. код]

3 січня 1798 року мадам де Сталь уперше зустрілася з Наполеоном на прийомі влаштованому її колишнім коханцем Талейраном. Саме тут відбулася відома словесна дуель Жермени і Наполеона, з якого почалося охолодження стосунків між майбутнім імператором і молодою письменницею. Наполеону не подобалась непокірливість Жермени, а вона критикувала його авторитаризм та відмовлялася дотримуватися різних заборон проти неї, запроваджених Наполеоном. Наприклад, 1803 року за указом Наполеона їй заборонялося наближатися до Парижа на відстань 40 миль.

Тим часом, у 1802 році Жермена публікує свій найвідоміший роман «Дельфіна», головною героїнею якого стала жінка і в якому вона намагалася підняти політичні і соціальні питання свого часу. У романі були зроблені деякі натяки на реальних осіб того часу, зокрема прообразом головної героїні виступала мати Астольфа Кюстіна — Дельфіна Кюстін, також були присутні образи які нагадували Талейрана та інших. Роман отримав схвальну критику не тільки у Франції, але й за кордоном, але не сподобався Наполеону.

Джерела[ред.ред. код]