Живопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Живописець» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Анонім з Гілдесгейма, «Сон Єссея», батька царя Давида, до 1250 р. Живопис на дубових дошках, ц-ва Архангела Михайла. Гілдесгейм

Живо́пис (маля́рство, фр. peinture, англ. painting, болг. живопис, пол. malarstwo, чеськ. malířství) — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді або гнучкі поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.

Найбільш поширені твори живопису виконані на пласких або майже пласких поверхнях, таких як натягнуте на раму полотно, папір, поверхні стін і т. д. До живопису відносять і виконані фарбами зображення на декоративному та церемоніальному посуді, поверхня якого може мати складну форму. Живопис - найпоширеніший вид образотворчого мистецтва. Слово живопис означає "живо писати" - писати з життя, твори живопису створюються за допомогою фарб, що наносяться на будь-яку поверхню.

Види живопису: -монументальний; -станковий; -декоративний; -декораційний; -мініатюра.

Етимологія і семантика[ред.ред. код]

Українське слово живопис вказує на реалізм цього мистецтва в епоху бароко, коли в Україні почали писати картини в західному стилі, переважно олійними фарбами. В іконописі вживається дієслово «писати», так само як і в грецькій мові. У той же час під «живописати» можна розуміти енергійну, своєрідну манеру писати, тобто як свого роду писемність.[Джерело?]

У зв'язку живопису з писемністю семіотики бачать і певну манеру створювати знаки.[Джерело?]

Історія живопису розвивається і блукає саме в цих двох значеннях: в образотворчості, реалістичності і — знаковості: від ікони (образ) до абстракції.[Джерело?]

«Функції» живопису[ред.ред. код]

Напис і живопис, Китай.

Як і інші види мистецтва, живопис може виконувати пізнавальну, естетичну, релігійну, ідеологічну, соціально-виховну або документальну функції.

Проте основне і першочергове, виразне і змістовне значення в живописі має колір, який сам по собі є носієм ідеї (в тому числі і внаслідок психологічних факторів впливу і сприйняття). Це вельми переконливо роз'яснює і показує, наприклад, теорія Й. Іттена. Невипадково існує таке поняття як «літературність», коли живопис, з тієї чи іншої причини, не володіючи достатніми пластичними і виражальними якостями, залучає до свого арсеналу чисто розповідну, «літературну» складову.

Тим не менше, живопис забезпечував і нове тлумачення, і нове розуміння завдань. Так, спочатку володіючи явними ознаками самостійних пластичних характеристик (невипадково одним з основних параметрів, що відокремлюють живописну техніку від графічних, є мазок, що надає великий діапазон саме пластичних можливостей — найбільш, звичайно, поширеному виду — олійного живопису, але й, звичайно ж, — творення нових її видів і технік, що мають на меті синтез форм). Уявлення про шляхи та завдання живопису, як і всі засоби і способи самовираження, мистецтвознавство і творче середовище — випробували на собі явний вплив розвитку загального пізнавального процесу, але закономірно й самі вони вплинули на нього, торкнувшись багатьох сторін світогляду та діяльності людини.

Переосмислення функцій живопису, як, втім, і знову ж таки — всієї творчості, пройшло через заперечення доцільності його як такого («Тільки усвідомивши, що це зовсім безглуздо, можна почати творити» — говорить Р.-М. Рільке); — через усвідомлення того, що «це глибинний ірраціональний процес» — з цим погоджуються не тільки той же Р.-М. Рільке і правильно сприйнятий, добре зрозумілий йому П. Клеє, але й багато художників і філософів; причому підготував нове розуміння мистецтва і його завдань самий їх розвиток: неможливо було вмістити всю повноту швидкоплинного життя, технічних і технологічних, нарешті — громадських і моральних перетворень — в прокрустове ложе ідеологічних і академічних догм і штампів, що по-жрецьки ізолюють мистецтво від самого розвитку життя, зводять самий цей глибинний творчий процес до «добре зрозумілих і давно відомих» функцій.

Перелік мистецьких напрямів за алфавітом[ред.ред. код]

Адріан ван Остаде. Майстерня художника. 1663 р., Дрезден

Жанри живопису[ред.ред. код]

Видатні художники, за країнами[ред.ред. код]

Мова живопису[ред.ред. код]

Китайський живопис (Гохуа)[ред.ред. код]

Ікони[ред.ред. код]

Галерея. Нідерланди 15 — 16 ст.[ред.ред. код]

Фрески італійців[ред.ред. код]

Високе Відродження. Італія. Портрети[ред.ред. код]

Маньєризм. Портрети.[ред.ред. код]

Бароко[ред.ред. код]

Караваджизм[ред.ред. код]

Парадний портрет[ред.ред. код]

Побутовий жанр[ред.ред. код]

Натюрморт[ред.ред. код]

Академізм[ред.ред. код]

Імпресіонізм[ред.ред. код]

Експресіонізм[ред.ред. код]

Реалізм[ред.ред. код]

Школа кошик для сміття (Сполучені Штати)[ред.ред. код]

Абстракція[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Замечательные полотна. Сборник. Художник РСФСР, 1962 г.
  • В. Н. Лазарев, «История византийской живописи», М. «Искусство», 1986
  • В. Н. Лазарев, Портрет в европейском искусстве XVII века, 1937
  • В. Н. Лазарев,Старые итальянские мастера, 1972
  • В. Н. Лазарев, Византийское и древнерусское искусство, 1978
  • Комарова А. А. «Технология материалов стенописи», М. 1989
  • Соколов-Ремизов С. Н. Чжихуа — живопись пальцем — как отражение ряда черт китайского менталитета // Искусство Востока. Художественная форма и традиция. : Сб. статей.. — СПб: 2004
  • Шедеври українського живопису Д.Горбачов, К.:Мистецтво, 2008, 608 с.,ISBN 978-966-577-114-2, Мова укр., резюме і текстівки: англ., рос. і фр.

Посилання[ред.ред. код]