Живопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Живописець» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Анонім з Гілдесгейма, «Сон Єссея», батька царя Давида, до 1250 р. Живопис на дубових дошках, ц-ва Архангела Михайла. Гілдесгейм


Живо́пис (маля́рство, фр. peinture, англ. painting, болг. живопис, пол. malarstwo, чеськ. malířství) — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді або гнучкі поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.

Найбільш поширені твори живопису, виконані на пласких або майже пласких поверхнях, таких як натягнуте на раму полотно, папір, поверхні стін і т. д. До живопису відносять і виконані фарбами зображення на декоративному та церемоніальному посуді, поверхня якого може мати складну форму. живопис найпоширеніший вид образотворчого мистецтва. Слово живопис означає живо писати, твори живопису створюються за допомогою фарб, що наносяться на будь яку поверхню

Види живопису: -монументальний -станковий -декоративний -декораційний -мініатюра

Зміст

Етимологія і семантика [ред.]

 Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його верифіковуваності. Ви можете допомогти покращити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та вилучений. (грудень 2012)

Українське слово живопис вказує на реалізм цього мистецтва в епоху бароко, коли в Україні почали писати картини в західному стилі, переважно олійними фарбами. В іконопису вживається дієслово «писати», так само як у грецькій мові. У той же час «живописати» може бути зрозуміле як енергійна, своєрідна манера писати, тобто і як свого роду писемність.[Джерело?]

У зв'язку живопису з писемністю семіотики бачать і певну манеру створювати знаки.[Джерело?]

Історія живопису розвивається і блукає саме в цих двох значеннях: в образотворчості, реалістичності і — знаковості: від ікони (образ) до абстракції.[Джерело?]

«Функції» живопису [ред.]

Напис і живопис, Китай.

Як і інші види мистецтва, живопис може виконувати пізнавальну, естетичну, релігійну, ідеологічну, соціально-виховну або документальну функції.

Проте основне і першочергове, виразне і змістовне значення в живописі має колір, який сам по собі є носієм ідеї (в тому числі і в силу психологічних факторів впливу і сприйняття). Це вельми переконливо роз'яснює і показує, наприклад, теорія Й. Іттена. Невипадково існує таке поняття як «літературність», коли живопис, з тієї чи іншої причини, не володіючи достатніми пластичними і виразними якостями, залучає до свого арсеналу чисто розповідну, «літературну» складову.

Тим не менше, живопис забезпечував і нове тлумачення, і нове розуміння завдань. Так, спочатку володіючи явними ознаками самостійних пластичних характеристик (невипадково одним з основних параметрів, що відокремлюють живописну техніку від графічних, є мазок, що надає великий діапазон саме пластичних можливостей — найбільш, звичайно, поширеному виду — олійного живопису, але й, звичайно ж, — творення нових її видів і технік, що мають на увазі синтез форм). Уявлення про шляхи та завдання живопису, як і всі засоби і способи самовираження, мистецтвознавства і творче середовище — випробували на собі явний вплив розвитку загального пізнавального процесу, але закономірно й самі вони вплинули на нього, торкнувшись багатьох сторін світогляду та діяльності людини.

Переосмислення функцій живопису, як, втім, і знову ж таки — всієї творчості, пройшло через заперечення доцільності його як такого («Тільки усвідомивши, що це зовсім безглуздо, можна почати творити» — говорить Р.-М. Рільке); — через усвідомлення того, що «це глибинний ірраціональний процес» — в такій думці сходяться не тільки той же Р.-М. Рільке і правильно сприйнятий, добре зрозумілий їм П. Клеє, але й багато художників і філософи; причому підготував нове розуміння мистецтва і його завдань саме їх розвиток: неможливо було вмістити всю повноту швидкоплинного життя, технічних і технологічних, нарешті — громадських і моральних перетворень — в прокрустове ложе ідеологічних і академічних догм і штампів, жрецькі ізолюючих мистецтво від самого розвитку життя, які зводять до «добре зрозумілих і давно відомих» функцій сам цей глибинний творчий процес.

Перелік мистецьких напрямів за алфавітом [ред.]

Адріан ван Остаде. Майстерня художника. 1663 Дрезден

Видатні художники, за країнами [ред.]

Мова живопису [ред.]

Китайський живопис (Гохуа) [ред.]

  • Почесна варта

  • Імператриця Xiaoyizhuang, дінастія Мін

  • Птах і бамбук

Ікони [ред.]

  • Володимирска ікона Богоматір Вишгородська ( 12 століття,майстер з Костянтинополя )

  • Святитель Григорій Чудотворець. Ікона 12 ст., Ермітаж , Петербург.]]

  • Христос. Мозаїчна ікона .Боде музей.Берлін.

  • Феофан Грек, ікона 1415 р.

Галерея. Нідерланди 15 — 16 ст. [ред.]

Фрески італійців [ред.]

  • Джотто. Христа беруть під варту (Поцілунок Іуди).

  • Доменіко Гірляндайо.Винищення немовлят за наказом царя Ірода.Каплиця Торнабуоні.

  • Перуджино. Христос передає ключі від раю Апостолу Петру.Ватикан.

  • Рафаель, Афінська школа. Ватикан, Сикстинська каплиця.

Високе Відродження. Італія. Портрети [ред.]

Маньєризм. Портрети. [ред.]

Бароко [ред.]

Караваджизм [ред.]

Побутовий жанр [ред.]

Натюрморт [ред.]

  • Натюрморт, фреска з Помпей.

  • Стародавня Греція, Кераміка з рибами.Лувр.

  • Котан. Натюрморт.

  • Поль СезанНатюрморт з пляшкою води.Лондон.

Академізм [ред.]

  • Аннібалє Каррачі .Дарунок богині Діані.

  • Фредерік Лейтон. Меркурій повертає Персефону, 1891 р.

  • Худ.Енгр. Народження Венери. 1848 р.Музей Конде, Шантійї

  • Худ.Жан Жером, «Убий його!»( або «Пальці униз»)

Імпресіонізм [ред.]


Експресіонізм [ред.]

  • Егон Шиле.« Потртрет Труде Енгел »

  • Амедео Молільяні. «Дерево і будинок»

  • Амедео Молільяні. « Потртрет Цельсо Лага »

  • Егон Шиле.« Старий млин »

  • Август Маке. «Російський балет»

  • Ернст Людвиг Кірхнер. «Галле. Червона Вежа»

  • Франс Марк. «Червоне, зелене, жовте»

  • Август Маке.«Натюрморт»

Реалізм [ред.]

  • Дмитро Левицький. Автопортрет 1783 р.

  • Худ.Володимир Боровиковський. Княжни Гагаріни, 1802 р.

  • Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султану

  • Олександр Мурашко.Селянська родина. 1914 р.

Абстракція [ред.]

    Джерела [ред.]

    • Замечательные полотна. Сборник. Художник РСФСР, 1962 г.
    • В. Н. Лазарев, «История византийской живописи», М. «Искусство», 1986
    • В. Н. Лазарев, Портрет в европейском искусстве XVII века, 1937
    • В. Н. Лазарев,Старые итальянские мастера, 1972
    • В. Н. Лазарев, Византийское и древнерусское искусство, 1978
    • Комарова А. А. «Технология материалов стенописи», М. 1989
    • Соколов-Ремизов С. Н. Чжихуа — живопись пальцем — как отражение ряда черт китайского менталитета // Искусство Востока. Художественная форма и традиция. : Сб. статей.. — СПб: 2004


    Посилання [ред.]

    Значок порталу Портал «Мистецтво»

    Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Живопис&oldid=12594626