Жила (геологічне тіло)
Жила (рос. жила, англ. lode, roke, vein, reef, searn; нім. Gang m, Ader f) – геологічне тіло неправильної форми, що утворилося в результаті заповнення тріщин у гірських породах або внаслідок метасоматичного заміщення порід уздовж тріщин мінеральною речовиною.
Осн. геол. елементи, що визначають розміри і умови залягання жил:
- напрям простягання і довжина за простяганням,
- кут падіння і довжина за падінням,
- схилення, а також потужність.
Довжина Ж. коливається від 1 км і менше до 200 км, глибина жильних родовищ, які розробляються - до 3 км (Колар, Індія).
За формою Ж. поділяються на простої, плитоподібної форми і складні (пучок тріщин, що переплітаються), ступінчасті (сходинкові), сітчасті, гіллясті, камерні, лінзоподібні, рубцеві і інш. За розмірами і умовами залягання серед Ж. виділяють апофізи і прожилки. З Ж. пов'язані родов. золота, свинцево-цинкових руд, вольфраму, ртуті, інш. Робоча потужність Ж. - від декількох см до десятків м.
Букви: а- корінні дочетвертинні породи (плотик);
b- алювій, що не містить корисного компоненту, або збіднений ним (торфа);
c- колювіальні відклади;
d- жильні утворення з корінними рудопроявами;
e- алювій, збагачений корисним компонентом (пісок)
Різновиди жил [ред.]
Розрізняють:
- жили альпійські (те саме, що жили альпійського типу);
- жили альпійського типу (жили, що утворилися під час регіонального метаморфізму внаслідок вилуговування і перевідкладання в тріщинах деяких компонентів вмісних порід);
- жили метаморфічні (те саме, що жили альпійського типу).
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
