Житник Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ice hockey pictogram.svg
Житник Олексій Миколайович
Народився 10 жовтня 1972(1972-10-10) (41 рік),
Київ, СРСР
Зріст 180 см
Вага 97 кг
Позиція Захисник
Кидок лівий
Проф. клуби СРСР «Сокіл» (Київ)
Росія ЦСКА (Москва)
США «Лос-Анджелес Кінгс»
США «Баффало Сейбрс»
Росія «Ак Барс» (Казань)
США «Нью-Йорк Айлендерс»
США «Філадельфія Флайєрс»
США «Атланта Трешерс»
Росія Динамо (Москва)
Нац. збірна СРСР СРСР
Olympic flag.svg СНД
Росія Росія
Драфт НХЛ 81-й загальний, 1991
«Лос-Анджелес Кінгс»
Ігрова кар'єра 1989 — 2010

Олексій Миколайович Житник (англ. Alexei Zhitnik, 10 жовтня 1972) — український хокеїст.

Початки — радянський період[ред.ред. код]

Олексій Житник розпочав свою хокейну кар'єру в в місті Київ в головній команді України — «Сокіл» (Київ). Ще в юнацькі роки його запримітили тренера різноманітних збірних (починаючи від республіканських, закінчуючи союзними), особливо він вирізнявся стійкістю на льоду в єдиноборствах, чому сприяли сильно розвинуті ноги хокеїста (за які він й отримав кличку «слон»). Уже в 17 років він виступав в основному складі української дружини та був капітаном юнацьких збірних. За два роки він вийшов на провідні ролі в «соколят» й демонстрував впевнену гру. На це, звичайно, зреагували тренера з столиці Радянського Союзу.

Спочатку московські спеціалісти запросили його до збірної команди Радянського Союзу, що на ті роки було доволі рідкісним явищем, зважаючи на гегемонію в совіцькому чемпіонаті 3-4 клубів Москви. А після успішного виступу в юнацькій хокейній збірній СРСР йому було запропоновано переїхати до московського клубу. На ті часи Україна входила до складу Радянського Союзу, а перечити керівництву спортивних чи галузевих відомств республіканським структурам не було змісту. Тому, з благою метою — успішної гри загальносоюзної збірної та зіграності її гравців, визначних та достойних хокеїстів забирали до московських клубів (найчастіше ЦСКА), де ще за тренера Тарасова, а згодом вдосконалено було Тихоновим, проводився круглорічний тренувальний процес збірної СРСР на базі одного клубу. Та й забрати молодого хокеїста з провінції не було вже так й складно — заманюючи грошима чи освітою, а найбільш впертих відверто шантажуючи військовим призовом до лав Червоної армії. За такою ж схемою діяло союзне спортивне керівництво в відношенні й до Олексія Житника.

Саме в 1991 році Олексій був змушений переходити в Центральний спортивний клуб армії — найтитулованішу команду Радянського Союзу. Московська дружина тоді стояла на рубіконі свого падіння, адже більшість ветеранів подалися на заробітки до НХЛ, а молода і амбітна молодь не завжди могла конкурувати з міцними середняками ліги, які зберегли свої склади, та починали диктувати свої умови на фоні тоді упавшого рівня гранда хокею. Та ще й того року наклалися складні політичні умови, розпад СРСР, та ослаблення тоталітарної машини. Концентруватися на іграх було доволі проблематично. Тим більше в кінці сезону маячили знову юнацький чемпіонат світу та ще й Кубок Світу, де себе показавши, попавши до списків скаутів, хокеїст мав реальні шанси вже на початку сезону перейти до відомої команди НХЛ адже й «залізна завіса впала» і відчувався великий попит на гравців з колишнього Союзу.

Перехід до НХЛ[ред.ред. код]

Скориставшись розвалом тоталітарного СРСР, молодий хокеїст перебрався до Америки, як і більшість його побратимів з збірної. На драфті НХЛ 1991 обраний у 4-му раунді під загальним 81-м номером командою «Лос-Анджелес Кінгс».

Він зробив свій дебютний виступ в НХЛ 6 жовтня 1992 проти «Калгарі Флеймс» і закинув свою першу шайбу в ворота суперників — через дев'ять ночей по тому, тільки тепер уже в Калгарі. У своєму стартовому, як для новачка, сезоні з «королями», він зайняв друге місце серед новобранців, як Захисник з 48 очками. Він став складовою частиною «королів з Лос-Анджелеса» в матчах плей-офф, його команда дійшла аж в фінал Кубка Стенлі, де вони таки поступилися «Монреаль Канадієнс».

Хіба ще міг 3 роки до цього, юнак з Києва, що гратиме в самій НХЛ й поруч будуть його кумири — зірки хокею: Вейн Грецькі, Тоні Гранато, Ярі Куррі, Роб Блейк, Пол Коффі, Люк Робітайл, Піт Конагер, Грант Фюр. Що тут йому допомагатимуть такіж українці, тільки американські — Дерріл Сидор, Боб Кудельський, Гері Шучук, Бренді Семчук, Дуг Худа, Джеф Чухрин. Саме з ними він виборов свій перший клубний командний трофей — Приз Кларенса Кемпбелла для команди «Лос-Анджелес Кінгз» в сезоні 1992–1993 років.

Міцний «клинок» з Баффало[ред.ред. код]

А ось в 1995 році Олексій стикнувся особисто з цікавим явищем в НХЛ — обмін гравців по-між командами. Таким чином Житник й попав до «Баффало Сейбрс», де провів вцілому 10 сезонів, ставши лідером команди. В кожному з 10 сезонів він проводив найбільше ігор за свою команду, як і в самих матчах, де Олексій також відмічався найбільшою присутністю на льоду (після воротарів). Тому по-праву заслуговував визнання цінного гравця команди, який сприяв «клинкам» в їх здобутках того періоду. Хокеїсти з Баффало виграли Північно-східний дивізіон в 1996-97 сезоні НХЛ, то був його другий повний сезон з командою. Він також допоміг досягти «клинкам баффало» фіналу Кубка Стенлі у сезоні 1998-99 і залишився в команді до 2004–2005 років — смутних часів локауту в НХЛ.

Ці 10 сезонів були його найуспішними й найцікавішими в кар'єрі, саме в цій команді він возмужав, як хокеїст, саме в цій команді він став зіркою хокею поруч з іншими зірками, що грали тут: Олександр Могильний, Пет Лафонтейн, Дейв Ганна, Крейг Муні, Чарлі Гудді, Юрій Хмильов, Максим Афіногенов, Домінік Гашек, Мірослав Шатан, Дуг Гілмор, Стю Барнс, Вейн Прімо, Грант Фюр. А ще він тут зустрів таких же українців, тільки американських — Майк Піч, Корі Сарич, Даг Худа, Петро Амброзяк та найголовніша зірка і ветеран-наставник — Дейв Андрейчук. Саме з цими гравцями він став добивався успіхів на льодових площадках 10 років.

XXI століття — скиталець[ред.ред. код]

Нагороди — призи[ред.ред. код]

Клубна кар'єра (статистика)[ред.ред. код]

    Регулярний сезон   Плейофф
Сезон Команда Ліга Ігри Голи Паси Очки Штрафи Ігри Голи Паси Очки Штрафи
1989—1990 «Сокіл» (Київ) СРСР 32 3 4 7 16
1990—1991 «Сокіл» (Київ) СРСР 46 1 4 5 46
1991—1992 ЦСКА (Москва) СНД 36 2 7 9 48
1992—1993 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 78 12 36 48 80 24 3 9 12 26
1993—1994 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 81 12 40 52 101
1994—1995 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 11 2 5 7 27
1994—1995 «Баффало Сейбрс» НХЛ 21 2 5 7 34 5 0 1 1 14
1995—1996 «Баффало Сейбрс» НХЛ 80 6 30 36 58
1996—1997 «Баффало Сейбрс» НХЛ 80 7 28 35 95 12 1 0 1 16
1997—1998 «Баффало Сейбрс» НХЛ 78 15 30 45 102 15 0 3 3 36
1998—1999 «Баффало Сейбрс» НХЛ 81 7 26 33 96 21 4 11 15 22
1999—2000 «Баффало Сейбрс» НХЛ 74 2 11 13 95 4 0 0 0 8
2000—2001 «Баффало Сейбрс» НХЛ 78 8 29 37 75 13 1 6 7 12
2001—2002 «Баффало Сейбрс» НХЛ 82 1 33 34 80
2002—2003 «Баффало Сейбрс» НХЛ 70 3 18 21 85
2003—2004 «Баффало Сейбрс» НХЛ 68 4 24 28 102
2004—2005 «Ак Барс» (Казань) РСЛ 23 1 8 9 30 4 0 0 0 2
2005—2006 «Нью-Йорк Айлендерс» НХЛ 59 5 24 29 88
2006—2007 «Нью-Йорк Айлендерс» НХЛ 30 2 9 11 40
2006—2007 «Філадельфія Флайєрс» НХЛ 31 3 10 13 38
2006—2007 «Атланта Трешерс» НХЛ 18 2 12 14 14 4 0 0 0 4
2007—2008 «Атланта Трешерс» НХЛ 65 3 5 8 58
2008—2009 Динамо (Москва) КХЛ 56 4 7 11 58 12 1 2 3 22
2009—2010 Динамо (Москва) КХЛ 56 0 7 7 60
НХЛ загалом 1,085 96 375 471 1,268 98 9 30 39 168

Контракти — переходи[ред.ред. код]

Міжнародна кар'єра (збірні команди)[ред.ред. код]

Рік Команда Подія Ігри Голи Паси Очки Штрафи
1990 СРСР EJC 6 2 2 4 2
1991 СРСР WJC 7 1 1 2 2
1991 СРСР CC 5 0 0 0 4
1992 Росія WJC 7 1 1 2 2
1992 СНД Olym 8 1 0 1 0
1992 Росія WC 6 0 2 2 6
1994 Росія WC 6 1 0 1 8
1996 Росія WC 8 1 1 2 6
1996 Росія WCH 3 0 1 1 2
1998 Росія Olym 6 0 2 2 2
2000 Росія WC 6 0 1 1 2

Посилання[ред.ред. код]