Жовква

Жовква
Герб Жовкви Прапор Жовкви
Жовква на мапі України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Львівська область
Район/міськрада	Жовківський район
Рада	Жовківська міська рада
Код КОАТУУ	4622710100
Засноване	1597 р. (с. Винники з XIV ст.)
Магдебурзьке право	1603
Статус міста	з 1603 р. (м. Жовква) року
Населення	▲13455 (01.01.2011)
Площа	7,6 км²
Поштові індекси	80300
Телефонний код	+380-3252
Координати	50°03′18″ пн. ш. 23°58′36″ сх. д.
Висота над рівнем моря	150 м
Водойма	річка Свиня
Міста-побратими	Замостя Венгрув
Відстань
До обл./респ. центру
- фізична	25 км
- залізницею	32 км
- автошляхами	24 км
Міська влада
Адреса	80300, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Жовква, пл. Вічева, 1, тел. 2-12-64, 2-12-94, 2-13-52

Центральна площа міста — Вічева

Жо́вква, (пол. Żółkiew) (з 1951 по 1992 — Нестеров) — місто в Львівській області, районний центр. Засноване у 1368 р. Міські права отримало в 1603. Відоме як місто ремісників. В XVII столітті Жовква була резиденцією короля Речі Посполитої Яна III Собеського. В кінці XVII — початку XVIII століть славилась художня школа і школа різьби по дереву.

Географічне розташування

Жовква є адміністративним центром району у Львівській області, розташована за 25 кілометрів на північ від Львова і за 35 кілометрів від українсько-польського кордону, на роздоріжжі міжнародних автошляхів на Польщу (Львів — Рава-Руська — Варшава) та Прибалтику (Львів — Ковель — Брест). Поряд з автотрасою проходить залізниця Львів — Рава Руська — Варшава.

Жовква розташована на межі природних областей: горбогірного пасма Розточчя та сильно заболоченої в давнину рівнини Малого Полісся. Межа природних областей збігається тут з багатою геологічною, кліматичною, рослинною і тваринною межею в Європі, поруч з якою проходить Головний європейський вододіл.

Це також древня межа земель та князівств Червоної Русі — Галичини і Волині, Звенигородського і Белзького князівств. Біля підніжжя гори Гарай (365 м) — крутого уступу Розточчя, яка здіймається на 150 метрів над прилеглою рівниною, перетиналися важливі шляхи Червоної Русі. Зі сходу на захід проходив шлях на відтинку між містами Димошин (нині м. Кам'янка-Бузька) та Щекотин (околиці села Глинсько за 5 кілометрів від Жовкви) і далі на Янів (тепер Івано-Франкове), Краковець, Краків; з півдня на північ пролягав шлях зі столичного міста Галича (пізніше зі Львова) на Белз і Холм.

Рельєф, природні копалини

Центральна (історична) частина міста розташована на підвищеній гряді, яка простягається із сходу на захід, західним краєм примикаючи до північно-східних уступів Розточчя. Біля підніжжя гори Гарай (150 м) гряду прорізає річка Свиня, утворюючи кілька вигинів. В долині ріки в давнину існували великі стави (Сопошинський, Середній і Зволинський), які були осушені протягом XIX століття. Заболочені колись території по обидві сторони гряди також поступово осушено і на сьогодні вони повністю забудовані.

На південній околиці міста в районі цегельного заводу здійснюється розробка покладів глини в невеликих масштабах, яка використовується для виробництва керамічної цегли. В районі міста виявлено також напірні сірководневі води з температурою на поверхні 39 °C, які можуть використовуватися для бальнеологічних та термальних цілей.

Демографія

Кароль Ауер. Жовква. Ринкова площа

«Акварель Кронбаха». Вигляд Жовкви у XVIII ст.

Станом на 2003 р. в Жовкві проживало 13,3 тисяч мешканців. Етнічний склад мешканців однорідний. Переважаюча більшість — українці — 98,4% (корінні довоєнні сім'ї становлять меншу його частину), в невеликій кількості — росіяни — 1% (частина російського населення і сімей військовослужбовців виїхала в Росію після утворення незалежних держав на території СРСР), поляки — 0,3% (майже все довоєнне польське населення вивезено в Польщу 1946 р.), євреї — 0,1% (майже все довоєнне єврейське населення знищено нацистами в 1943 р.), інші національності — 0,2%.

Історія

Місто Жовква було закладене в 1597 р. на землях давньоруського поселення Винники, неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинсько Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 р. А перша згадка в літописах про село Винники відноситься до 1368 р. Винники лежало на межі Звенигородського та Белзького князівства, через територію яких пролягли торгові шляхи з Галича та Львова на Белз та Холм. Розташування поселення на торговій дорозі сприяло його швидкому розвитку. Після розпаду Галицько-Волинського князівства і захоплення його земель Польщою в кінці XVI століття (1588 р.) Винники стало власністю гетьмана Станіслава Жолкевського, який згодом одержав королівський привілей Зигмунта III на будівництво нового міста на право назвати нове місто Жовквою (1603 р.). З наданням Жовкві 22 лютого 1603 р. грамотою Сигізмунда ІІІ Магдебурзького права пожвавилося економічне життя міста та околиць, швидше стали розвиватися ремесла й торгівля. Урядування в місті здійснював магістрат, який обирався за згодою власника міста.

Для розташування міста Жовкви була вибрана вигідна в оборонному відношенні, вільна від житлової забудови підвищена платформа, де перетиналися важливі шляхи Червоної Русі. Припускається, що гетьман Жолкевський із дружиною хотіли бачити розпланування Жовкви за взірцем «Ідеальних міст» італійського архітектора Петра Катанео. Планування здійснив Павло Щасливий, який тоді зводив замок та після нього костел св. Лаврентія. В першій половині XVII ст. Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами. Ринкову площу, розплановану перед замком, з північного та східного боків оточили житлові кам'яниці з відкритими галереями-підсінням. Припускається, що Жовква своєю красою має завдячувати дружині гетьмана, Реґіні, котра дбала про місто, у той час коли чоловік перебував на королівській службі. Після Жолкєвських місто належало родині Даниловичів, а далі по матері Теофілі — Яну ІІІ Собєському.

З 1678 року Жовківський замок став королівською резиденцією Яна III Собеського. У 2-й пол. XVII — на початку XVIII ст., місто досконало розбудувалося, отримало низку нових кам'яних будівель, прекрасні садово-паркові ансамблі і досягло свого найвищого розвитку і багатства. У Жовкві діяли п'ять церков, чотири костели, синагога. Славилась високою художністю жовківська збірка живопису, графіки, різьблення, гобеленів, порцеляни, зброї. Прославили місто іконописці та різблярі Жовківського мистецького осередку кінця XVII- поч. XVIII ст.

Обронний мур та Глинська брама.

Дослідник історії Жовкви вірменин Садок Баронч висунув версію про народження тут українського державного діяча і полководця, гетьмана Богдана Хмельницького. Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у Жовкві двічі побувало козацько-селянське військо. Під час Північної війни 1700–1721 рр. Жовківський замок з грудня 1706 р. до квітня 1707 р. став резиденцією російського царя Петра I. Згідно з легендою, місцева річка Свиня здобула свою назву після того, як туди впав російський цар, що перед тим випив надто багато алкоголю.

В Жовкву у квітні 1707 року приїздив український гетьман Іван Мазепа. З Жовкви гетьман відправляв посланця до Саксонії, щоб заручитись підтримкою шведського короля Карла XII. У 1880 році, коли Галичина була провінцією австрійської монархії, утворено адміністративний повіт Жовква, що охоплював 74 громади. Проте у складі Австро-Угорської імперії Жовква почала занепадати. Особливо сильного удару місту завдала Перша світова війна, під час якої місто переходило з рук в руки, а в часі відступу росіян було спалене. Перед війною у Жовкві повністю базувався (штаб і обидва дивізіони) 15-ий полк драгунів імені Ерцгерцога Йосифа.

За радянських часів Жовква була перейменована (1951 р.) в Нестеров, на честь відомого російського авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова (перший у світі виконавець «мертвої петлі»), який загинув неподалік від міста в результаті першого у світі повітряного бою з застосуванням тарану. У 1992 році місту повернули стару назву. У 1994 р. місту надано статус Державного історико-архітектурного заповідника — у ньому 55 пам'яток світового, національного та регіонального значення. З 1998 року Жовква є претендентом на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У 2003 р. до 400-ліття від надання місту Магдебурзького права центральна частина Жовкви, зокрема центральна площа — Вічева, пережили масштабну реконструкцію, котра частково триває й досі.

Герб міста

Герб Жовкви австрійського періоду.

• Сучасний герб: в золотому полі Святий Іван, що тримає в правій руці золоту чашу, в лівій — чорну змію. Одежа синя, плащ червоний. Щит обрамлений декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома вежками.
• Герб австрійського періоду має вигляд розділеного навпіл щита, на якому зображені половини гербів Собеських і Радзивілів.

Архітектура

Жовква збудована за принципом «ідеальних міст» доби Ренесансу. До видатних історико-архітектурних ансамблів відноситься добудова історичної Ринкової площі (сучасна пл. Вічева) із замком 1594 р., костелом Св. Лаврентія XVII ст., Василіанський (XVII–XX ст.) і Домініканський (XVII–XVIII ст.) монастирі. Високу художню цінність мають зразки дерев'яного зодчества, збережена на території колишніх передмість та синагога в стилі Ренесанс. На невеликій території історичного центру, що з 1994 року має статус Державного історико-архітектурного заповідника, сьогодні знаходиться близько 55 пам'яток архітектури, в тому числі світового рівня.

В Жовкві працював і видатний архітектор та скульптор доби бароко Андреас Шлютер (1662–1714 рр.). У Жовкві він працював як майстер меморіальної пластики, а не як архітектор. В костелі збереглися два надгробки роботи великого майстра, автора монументів в Берліні, Кенігсберзі.

Однією з найстаріших шкіл міста є Жовківська ЗОШ №1. Школа була заснована у 1897 р.^{[Джерело?]}

Персоналії

• Йов Кондзелевич (1667 - 1740/48) - відомий іконописець, автор іконостаса із монастиря Скит Манявський (Богородчанський іконостас) 1698 - 1705 рр..
• Іван Руткович (сер. XVII - поч.XVIII ст.) - відомий іконописець, автор так званого Скварявського іконостаса 1697-99 рр.
• Герш Лаутерпахт (1897–1960) — юрист, один із авторів концепції прав людини як норми міжнародного права.
• Волошко Степан Матвійович — актор, оперний співак, педагог.
• Роман Цись - музикант, композитор

Посилання

• Державний-історико архітектурний заповідник у м. Жовкві(www.diaz-zhovkva.org.ua)
• проект «VIRTUAL ZHOVKVA» (zhovkva.info)
• Жовква
• Карта Жовкви
• Жовква.com
• Жовква (castles.com.ua)
• Жовква (sottovoce.ru)
• Жовква (mskifa.narod.ru)
• «Ідеальне місто» на львівщині отримало право на відродження (Дзеркало тижня)
• Укріплення Жовкви
• Фотографії Жовкви
• Фотографії Жовкви на b17
• Минає 90 років із дня загибелі Петра Нестерова (umoloda.kiev.ua)
• Замок Жовкви, фото і опис
• Стаття Żółkiew у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том XIV (Worowo — Żyżyn) з 1895 року (пол.)