Жовна зелена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жовна зелена
Самець
Самець
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Рід: Жовна (Picus )
Вид: Жовна зелена
Біноміальна назва
Picus viridis
(Linnaeus, 1758)
Поширення жовни зеленої
Поширення жовни зеленої
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Picus viridis
EOL: 1177650
ITIS logo.jpg ITIS: 554121
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 141791
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 100825
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Picus viridis

Жовна зелена, дятел зелений (Picus viridis) — вид птахів родини дятлових. Один з двох видів роду у фауні України. В Україні гніздовий, осілий та кочовий вид; представлений номінативним підвидом P. v. viridis.

Опис[ред.ред. код]

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Самка — вуса повністю чорні

Середнього розміру дятел з яскравим забарвленням. Схожий на жовну сиву (Picus canus), з якою нерідко плутають. Дорослий самець зверху оливково-зелений; на голові червона «шапочка»; довкола ока чорна пляма, яка переходить у чорні «вуса» з червоною плямою в центрі; поперек і надхвістя жовті; низ білувато-зеленкувато-сірий, з поперечною темною строкатістю на задній частині черева і підхвісті; першорядні махові пера бурі, з білими плямами; другорядні махові пера зверху оливково-зелені; хвіст цупкий, загострений, темно-бурий з оливковим відтінком, крайні стернові пера з білуватою смугастістю; дзьоб темно-бурий; ноги темно-сірі; райдужна оболонка ока сірувата. Доросла самка подібна до дорослого самця, але вуса повністю чорні. У молодого самця верх бурувато-зелений, пера з білуватою облямівкою; червоні «вуса» і «шапочка» поцятковані чорними плямами; низ зеленкуватий, з бурими плямами і поперечними смугами; райдужна оболонка ока коричнева. У молодої самки «вуса» цілком чорні. Маса тіла — 186–250 г, розмах крил — 40—42 см. Довжина тіла самця — 330–360 мм, довжина тіла самки — 340–371 мм.

Від сивої жовни відрізняється великою червоною «шапочкою», а дорослий птах від дорослої сивої жовни − також темною строкатістю на задній частині черева та підхвісті. Молодий птах відрізняється від молодої сивої жовни також поперечною смугастістю нижньої частини тулуба.

Політ глибоко хвилеподібний, з помахами крил на зльоті.

Голос[ред.ред. код]

Кричать птахи обох статей протягом року, при цьому їхній репертуар не відрізняється один від одного. Голос різкіший у порівнянні з жовною сивою. Видає голосний крик «кла-кла-кла», який виконується в одній тональності та може нараховувати від одного до 20 складів.

Систематика[ред.ред. код]

Вид розділяється на 4 підвиди:

  • P. v. viridis Linnaeus, 1758
  • P. v. karelini J. F. Brandt, 1841
  • P. v. sharpei (Saunders, 1872)
  • P. v. innominatus (Zarudny & Loudon, 1905)

Ареал виду та його поширення в Україні[ред.ред. код]

Гніздовий ареал охоплює Західну Євразію від Атлантичного узбережжя на сході до долини р. Волга, на півночі до Скандинавського півострова, на південь до Середземноморського узбережжя і Малої Азії. В Україні гніздиться на Поліссі, у західних районах та, спорадично, у пониззях рр. Дунай та Дністер.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

Чисельність в Європі досить значна — становить 590–1300 тис. пар. Понад 75% птахів мешкає на території Європи, найбільші популяції мешкають у Франції, Німеччині та Іспанії. Менш численні ці дятли в Португалії, Великобританії, Швеції, Росії, Хорватії, Румунії та Болгарії[1]. Загальна чисельність в Україні становить біля 500–800 пар, спостерігається її скорочення У Східному Поліссі в останні десятиріччя чисельність виду зменшилась майже в 3 рази. В Лісостепу перестав гніздитися ще в 1920-х рр. Причинами зміни чисельності є: вирубування заплавних лісів, використання пестицидів та, можливо, конкуренція за місця гніздування з численнішою жовною сивою.

Особливості біології[ред.ред. код]

Кладка

Гніздовий, осілий і кочовий птах. Оселяється в листяних і мішаних лісах, переважно річкових долин. У другій половині квітня утворює пари і видовбує дупла, переважно в м'яких породах дерев. При влаштуванні гнізда віддає перевагу старому дуплу; одне й те саме дупло може використовувати до 10 і більше років поспіль, хоча не обов'язково одними і тими самими птахами. Глибина дупла 30—50 см, діаметр 15—18 см.[2] Кладки з 2-8 яєць з'являються у другій половині травня − на початку червня. Яйця видовжені з білою блискучою шкаралупою, їхні розміри 27—35 х 20—25 мм.[2] Пташенята залишають гніздо в червні-жовтні.

На відміну від інших видів дятлів жовна зелена шукає їжу головним чином на землі, ніж на деревах. Живиться переважно мурахами та їхніми лялечками (основу складають роди Formica та Lasius), може їсти плоди вишні, черешні, шовковиці.

Охорона[ред.ред. код]

Знаходиться під охороною Бернської конвенції (Додаток ІІ). Включено до останнього видання Червоної книги України (2009), статус — вразливий. В Україні охороняється на об'єктах природно-заповідного фонду Полісся, західних районів та у Дунайському біосферному заповіднику.

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12)
  2. а б Cramp S., Simmons K. E. L. The Birds of the Western Palearctic. − Vol. IV: Terns to Woodpeckers. − Oxford University Press, 1986. — С. 825−836.

Джерела[ред.ред. код]

  • Гаврись Г. Г. Жовна зелена // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 472.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X

Див. також[ред.ред. код]

  • 8774 Вірідіс — астероїд, названий латинською назвою цього виду.

Посилання[ред.ред. код]