Жовтнева залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жовтнева залізниця
Країна Росія
Осідок штаб-квартири Санкт-Петербург
Статус чинна
Роки роботи з 1923
Підпорядкування Российские железные дороги
Експлуатаційна довжина залізниці 10 334 км
Кількість працівників понад 100 000 осіб
Ширина колії 1 520 мм
веб-сайт http://ozd.rzd.ru/
Жовтнева залізниця головний хід
км Станція                                                                
0 Санкт-Петербург-Мск.-Пас
11 Обухово
СКАД
17 Слов'янка
25 Колпине
41 Саблине
53 Тосно
63 Ушаки
72 Рябове
83 Любань
100 Бабине
109 Торфяне
118 Чудове-Мск.
141 Гряди
152 Велика Вишера
162 Мала Вишера
181 Бурга
189 Мстинський Міст
215 Торбине
231 Боровенка
249 Окуловка
269 Угловка
288 Ликошине
297 Алешинка
305 Березайка
319 Бологоє-Мск.
326 Бушевець
333 Бочановка
345 Академічна
356 Леонтієве
364 Вишній Волочек
371 Єлизарівка
380 Осеченка
398 Спирове
419 Калашникове
437 Шлюз
443 Лихославль
452 Крючкове
463 Кулицька
473 Брянцеве
478 Дорошиха
483 Твер
M10
504 Кузьминка
517 Редкине
Іваньковське вдсх.
(Московське море)
531 Завидове
544 Решетникове
561 Клин
575 Покровка
585 Підсолнечна
598 Поварово-1
Московська кільцева залізниця
611 Крюково
619 Сходня
M10
631 Химки
Канал імені Москви
МКАД
635 Ховрино
650 Москва-Лен.Пас.

Жовтнева залізниця (рос. Октябрьская железная дорога) — найстарша залізниця Росії. Пов'язує Санкт-Петербург і Москву. Управління в Санкт-Петербурзі.

Історія[ред.ред. код]

Жовтневу залізницю створено після революції на базі наявних залізниць: Миколаївська залізниця після націоналізації в травні 1918 року перейшла у підпорядкування НКШС, після 1923 залізницю перейменовано і вона стала називатися Жовтневою.

Передісторія[ред.ред. код]

У 1837 стала в дію Царськосільська залізниця: Царськосільський вокзал Санкт-ПетербургаЦарське Село (нині станція Дитяче Село у місті Пушкін)Павловськ, завдовжки 27,6 км, шириною колії 1829 мм. Паровозний потяг, замість конки на протязі всієї залізниці введено навесні 1838.

У 1851 побудовано двоколійну Миколаївську залізницю: Миколаївський вокзал Санкт-ПетербургаМиколаївський вокзал Москви. Залізниця мала довжину 649,7 км. Ухвалена ширина колії 1524 мм стала загальнодержавною колією на мережі залізниць Російської імперії, а згодом і СРСР (до 1970-х ). 27 лютого 1923, перейменовано на Жовтневу залізницю.

У 1853, відкрився рух на лінії Варшавський вокзал Санкт-ПетербургаГатчина (44,6 км), в 1857 була відкрита залізниця між Петергофським вокзалом Санкт-Петербурга і Петергофом.

У 1897, Царськосільську залізницю включено до складу приватної Московсько-Виндаво-Рибінської залізниці і перешито на «російську колію 1524 мм». До 1940, ця залізниця входила до складу Північно-Західні залізниці, після до Ленінградської залізниці. Це була перша в Росії двоколійна залізниця з лівостороннім рухом, який було змінено на правосторонній лише наприкінці 1940-х років.

За часів "Великої Вітчизняної війни" організовано автомобільно-залізничні «Дорога життя» через Ладозьке озеро і «Дорога Перемоги» (ШліссельбургПоляни).

У 1959, Жовтневій залізниці передано Ленінградську залізницю. Також 1959 до залізниці приєднана Кировська залізниця (колишня Мурманська), а в 1963 — частина Калинінської залізниці.

Опис[ред.ред. код]

Сучасна Жовтнева Залізниця пролягає з півночі на південь від Мурманська до Москви (понад 2 тис. км), до того ж понад 900 км містяться за Полярним колом.

Довжина її колій понад 10 тисяч кілометрів.

Найбільший вузол — Санкт-Петербург. Тут міститься управління залізниці.

Залізниця має шість відділень:

Жовтнева залізниця проходить територією одинадцяти суб'єктів РФЛенінградської, Псковської, Новгородської, Вологодської, Мурманської, Тверської, Московської, Ярославської областей, міст Москва і Санкт-Петербург і Республіки Карелія.

Комбіновані залінично-водні перевезення вантажів (у тому числі експортно-імпортні) здійснюються через Петербурзький і Мурманський морські порти, порти Білого моря (Кандалакша, Кем, Біломорськ) і Біломорсько-Балтійський канал.

У 2005, Жовтневою залізницею відправлено 107 млн т вантажів, що на 5,4 % більше, ніж у 2004.

З 2006 року частина приміських пасажирських перевезень за напрямами від Санкт-Петербурга здійснює ВАТ «Санкт-Петербург-Вітебська приміська пасажирська компанія».

Головний хід ЖЗ «Санкт-Петербург — Москва» з моменту будівництва та по сьогодні — одне з найнапруженіших напрямів Росії. У 1980-ті керівництвом СРСР було прийнято рішення про організацію на ньому швидкісного руху. У результаті колія з Санкт-Петербурга до Москви стала першою та єдиною швидкісною залізницею в СРСР і залишається такою в Росії та СНД.

З кінця травня 2008, для фірмових поїздів сполученням Санкт-Петербург↔Москва встановлено «дзеркальний» розклад[1]

Швидкісні потяги ЖЗ[ред.ред. код]

Між двома мегаполісами курсують три швидкісні фірмові пасажирські потяги:

Швидкісне сполучення Санкт-Петербург←→Гельсінкі[ред.ред. код]

Сенс проекту полягає в скороті часу мандрівки між двома містами: станом на 2007, поїзд їде 5,5 годин, для швидкісного поїзда передбачено скоротити цей час до 3-3,5 годин (по Росії поїзд ітиме півтори години).[2] Для реалізації проекту було створено спільне підприємство РЖД і фінської залізничної компанії Karelian Trains, компанії входять у СП рівними частками.

Кожен потяг складатиметься з 7 вагонів і зможе перевозити 352 пасажири двокласним компонóванням[3]. Поїздка в першому класі обійдеться в 110 євро (2007 рік — 89,1 євро), у другому – в 69,4 євро(2007 рік — 50,8 євро). Швидкість потягу досягатиме 220 км/год. Попередня сума контракту $130 – 140 млн[4].

Для реалізації проекту у 2003 році досягнуто домовленостей між президентами Росії (Володимир Путін) і Фінляндії (Тар'я Халонен)[4].

Інвестиції в 2007 становили 6 млрд руб.[5].

  • Модернізація колії з наступним відкриттям швидкісного руху з Санкт-Петербурга до Гельсінкі.[2]
  • На цьому напрямі експлуатуватиметься швидкісної потяг Pendolino (en), що проходить обкатку в околицях Санкт-Петербурга[3].
  • У січні 2007 року було оголошено конкурс на поставку рухомого складу. У ньому взяло участь п'ять компаній: Alstom, Siemens AG, Bombardier, Talgo і CAF[4].
  • 5 вересня 2007, підписано контракт на поставку чотирьох швидкісних поїздів для лінії Петербург-Гельсінкі виробництва французької фірми Alstom[4]. Він передбачає постачання 4 швидкісних складів сімейства Pendolino, а також опціон на поставку ще двох складів. Сума договору — 120 мільйонів євро. Потяги виготовлять в 2009, на заводі, який розташовано в італійському місті Савильяно[3].
  • Термін пуску перших рейсів — 2010[4].

Швидкісне сполучення Санкт-Петербург←→Москва[ред.ред. код]

  • Для організації швидкісного руху на лінії Петербург – Москва буде використано поїзди Velaro RUS виробництва Siemens.
  • Моторвагонне депо Санкт-Петербург – Московське (ТЧ-10) буде базовим для організації технічного обслуговування цих поїздів, його реконструкція обійдеться ЖЗ понад 2 млрд карбонців[6].
  • У 2007, реалізація проекту зажадала субсидій у розмірі 5 млрд рублів, закінчення проекту планується на 2009.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]