Жовтозілля звичайне
| Жовтозілля звичайне | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Жовтозілля (Senecio) |
| Вид: | Жовтозілля звичайне (S. vulgaris)
|
| Біноміальна назва | |
| Senecio vulgaris | |
| |
| Ареал жовтозілля звичайного | |
| Синоніми | |
|
Erigeron senecio Sch.Bip. ex Webb & Berthel. | |
Жовтозілля звичайне[1][2][3], дідик звичайний[2] (Senecio vulgaris L.) — вид трав'янистих рослин роду жовтозілля (Senecio) родини складноцвітих (Compositae) або айстрових (Asteraceae). Народна назва — кульбаба.
Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Однорічна або дворічна трав'яниста рослина, 15-30 см заввишки з ребристими поодинокими або розгалуженими стеблами. Листя голі або павутинисто-шерстисті, перисто-роздільні, з нерівномірно-зубчастими частками. Кошики дрібні, циліндричні, в щиткоподібних волотях; обгортка подвійна, зовнішніх листочків 8-10, коротше внутрішніх, на верхівці чорні; квіти жовті, всі трубчасті. Тичинок 5, зрощені пиляками в трубочку, через яку проходить стовпчик. Зав'язь нижня одногніздова. Плоди — довгасті, веретеноподібні, ребристі, запушені сім'янки з чубком з брудно-білих волосків. Цвіте з квітня до вересня. Плоди дозрівають у травні-вересні.
Екологія[ред. | ред. код]
Росте вздовж доріг, біля житла, на полях, городах, звалищах, рідше — по берегах річок. Бур'ян.
Поширення[ред. | ред. код]
Євразійський неморальний вид.
- Африка
- Азія
- Західна Азія: Афганістан; Єгипет — Синайський півострів; Іран; Ірак; Ізраїль; Ліван; Сирія; Туреччина
- Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія;
- Російська Федерація: Передкавказзя, Західний і Східний Сибір, Далекий Схід
- Китай: Гуйчжоу, Цзілінь, Ляонін, Внутрішня Монголія, Сичуань, Тибетський автономний район, Юньнань
- Східна Азія: Корея
- Індійський субконтинент: Індія — Ассам, Джамму і Кашмір, Таміл Наду
- Європа
- Північна Європа: Данія; Фарерські острови; Фінляндія; Ісландія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Велика Британія
- Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Словаччина; Швейцарія
- Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — Європейська частина; Україна включно з Кримом
- Південно-Східна Європа: Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Північна Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія
- Південно-Західна Європа: Франція; Португалія; Іспанія
Інтродукований майже по всій Африці, Австралії, Північній і на сході Південної Америки, в Японії (острів Хонсю), на Тайвані.
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Лікарська рослина. Містить аскорбінову кислоту, каротин (у листках — 54—61 мг%), дубильні речовини, хінони, флавоноїди, алкалоїди (у листках — 0,49-3,5 %; стеблах — 0,2-1,2 %; квітках — близько 3 %): сенецифіллін, сенеціонін, інтегерімін, платифілін, сарацин, ретрорсин, рутин, барвник, інулін та мінеральні солі.
Практичне використання[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
У практиці народної медицини його лікарський настій надземної частини застосовується як засіб, який може регулювати менструації та при істеричних судомах. Препарати, виготовлені з сировини рослини використовуються при запаленні дванадцятипалої кишки та товстої кишки, жовчного міхура і шлунку, при гострих кишкових та шлункових спазмах, гіперацидному гастриті, маткових і різних внутрішніх кровотечах, при бронхіальній астмі й стенокардії. У малих дозах жовтозілля збуджує, а у великих пригнічує центральну нервову систему, його дія подібна до дії атропіну.
Сік — дієвий засіб при істеричних судомах, від глистів та при кашлі. Змельчене листя має розсмоктувальну і пом'якшувальну дію. Їх прикладають до наривів, при затвердіннях молочних залоз, гемороїдальних шишок і при фурункулах. У німецькій народній медицині рослину вживали при анемії, тахікардії, циститі.
Рослина неофіцинальна. Отруйна.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20161221090421/http://econtsh.astra.in.ua/system.php?page=337 Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович]
- ↑ а б Senecio vulgaris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ [[[Українська радянська енциклопедія]] : у 12 т. / гол. ред. [[Бажан Микола Платонович|М. П. Бажан]] ; редкол.: [[Антонов Олег Костянтинович|О. К. Антонов]] та ін. — 2-ге вид. — К. : [[Головна редакція Української радянської енциклопедії|Головна редакція УРЕ]], 1974–1985.. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 19 червня 2014.
{{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Жовтозілля — Senecio L. // — К.: 1962. — Флора УРСР. 1962. — Т. 11.
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / відповідальний редактор. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 сторінки. — ISBN 5-88500-055-7. Ел.джерело С. 163.
- Шишкин Б. К., Род Senecio L. — Крестовник, в кн.: Флора СССР, т. 26, М. — Л., 1961. (рос.)
- Pruski, J.F. 2012. Compositae of Central America-I. The tussilaginoid genus Robinsonecio (Senecioneae), microcharacters, generic delimitation, and exclusion of senecioid Senecio cuchumatanensis. Phytoneuron 2012-38: 1-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- Дикорастущие растения Крыма. Крестовник [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- http://www.tropicos.org/Name/2701298 [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Senecio vulgaris на сайті «Germplasm Resources Information Network (GRIN)» Міністерства сільського господарства США (англ.)
|