Жовті Води

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жовті Води
Schowti Wody.png Жовті Води пр.jpg
Герб Жовтих Вод Прапор Жовтих Вод
Жовті Води
Жовті Води на карті Дніпропетровської області
Жовті Води на карті Дніпропетровської області
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область
Район/міськрада Жовтоводська міська рада
Код КОАТУУ 1210700000
Засноване 1895 року
Статус міста з 1957 року
Населення 47 451 (01.08.2013)[1]
Агломерація Криворізька агломерація
Площа 33,25 км²
Густота населення 1427 осіб/км²
Поштові індекси 52200-52290
Телефонний код +380-5652
Координати 48°21′59″ пн. ш. 33°30′09″ сх. д. / 48.36639° пн. ш. 33.50250° сх. д. / 48.36639; 33.50250Координати: 48°21′59″ пн. ш. 33°30′09″ сх. д. / 48.36639° пн. ш. 33.50250° сх. д. / 48.36639; 33.50250
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма Жовта
День міста остання неділя серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Жовті Води II
До обл./респ. центру
 - фізична 111 км
 - залізницею 135 км
 - автошляхами 136 км
До Києва
 - фізична 312 км
 - автошляхами 380 км
Міська влада
Адреса м. Жовті Води, вул. Петровського, 33, 5-60-20
Веб-сторінка Територіальна громада міста Жовті Води
Міський голова [Тарасенко Василь Веніамінович]]

Жо́вті Во́ди — місто обласного значення у Дніпропетровській області. Сьоме за чисельністю населення місто області.

Розташування[ред.ред. код]

Жовті Води розташовані на заході Дніпропетровської області на межі з Кіровоградською областю. Через місто протікає річка Жовта.

фізико-географічна зона — Придніпровська височина. Висота над рівнем моря від 120 до 150 метрів. Біля берегів Жовтої знижується до 90-100 метрів, біля колишнього сірчано-кислотоного заводу є підвищення, відоме під назвою гора Казакова (176 метрів над рівнем моря).

Відстань до Дніпропетровська становить 136 км автошляхами E50 і Т 0418.

Героям визвольної війни українського народу 1648-1654 років
Палац культури у Жовтих Водах, 2013

Історія[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Долину річки Жовтої з її притоками, вербами, чагарниками очерету в старовину називали урочищем Жовті Води. Оскільки в деяких місцях річка омивала виходи залізної руди, і яскраво-жовта фарба — продукт окислення залізняку — потрапляла до річки, запорізькі козаки назвали річку Жовтою, а долину біля неї — Жовтими Водами. Ця місцевість відносилася до так званого Дикого поля.

Переправа на річці Жовтій називалася Жовтим Бродом. Тут стояли козацькі зимівники, укріплені для захисту від татар.

Помилково вважається, що поблизу міста в урочищі Жовті Води 16 травня 1648 року відбулася битва українсько-татарського війська під керівництвом Богдана Хмельницького з військами Речі Посполитої під керівництвом С. Потоцького[2]. Ця битва стала початком Українсько-польської війни 1648-57.

Докладніше у статті Битва під Жовтими Водами

Селище Жовта Ріка[ред.ред. код]

Наприкінці 19 століття у басейні Жовтої були виявлені багаті поклади залізних руд. У 1895 році починається розробка рудника поблизу села Весело-Іванівка. Підприємець Львов та інженер Боруцький орендували у жителів цього села 870 десятин землі. Згодом цей рудник став власністю гірничопромислового товариства «Жовта Ріка». У 1898 році видобуток руди почався на Краснокутському кар'єрі, власником якого був катеринославський купець Копилов.

Поряд з цими рудниками виникло селище Жовта Ріка. На Весело-Іванівському руднику щороку видобували по 3,5 мільйона пудів залізної руди, на Краснокутському і Коломойцевському рудниках — по 2,5 мільйона пудів. Після завершення будівництва Катерининської залізниці від селища до залізничної станції Жовті Води (зараз — станція Жовті Води І) прокладено залізничну колію довжиною 10 верст. До того часу видобуту на рудниках руду гужовим транспортом доставляли на станцію Пічугине поблизу Кривого Рогу.

Кількість працюючих робітників на рудниках змінювалась в залежності від періоду зростання чи кризи у залізорудній промисловості загалом. Так, на руднику «Жовта Ріка» спочатку налічувалось близько 200 робітників, у 1901 році — 60, але вже у 1904 році — близько 1 000. У 1912 році через скорочення попиту на руду кількість працюючих зменшилась до 600, проте у 1913 році знову зросла і становила понад 1 000 працюючих.[3] В основному тут працювали сезонні робітники, які приїжджали сюди з навколишніх губерній та довколишніх сіл.

Робітники проживали у земляних бараках, для кваліфікованих робітників та їх сімей було збудовано декілька кам'яних будинків. На рудниках був низький рівень безпеки праці, що спричиняло часті травми робітників.

Через погані житлові умови, небезпечні умови праці у 1904–1907 роках на рудниках «Жовта Ріка» і Копилова відбулося декілька страйків.

У 1905 році відкрито рудничну початкову школу, в якій навчались діти службовців та деяких робітників заводу, а також заможних селян довколишніх сіл — Жовтого, Боголюбівки, Весело-Іванівки.

Протягом подій 1918–1920 років, рудники Жовтої Ріки не працювали. У 1920 році в селищі встановлено радянську владу. Відновлення роботи рудників розпочалося у 1924 році. Кар'єри усіх колишніх рудників були об'єднані в одне рудоуправління «Жовта Ріка».

Під час процесу індустріалізації в СРСР на руднику було збудовано механічну майстерню, паровозне депо, градирню, високовольтну лінію, дві електропідстанці, компресорну установку. У 1934 введено в експлуатацію нову шахту «Капітальна», одну з найбільших на той час у Кривбасі. Видобування руди зросло до 726 тисяч тонн у 1940 році.

У селищі було збудовано перші багатоповерхові будинки, у 1929 і 1932 роках відкрито дві лікарні. Діяло дві школи, клуб, бібліотека.

У часи Другої світової війни 13 серпня 1941 року Жовта Ріка окупована німецькими військами, звільнена від окупації радянськими військами 20 жовтня 1943 року.

У 1950 році на двох невеликих рудниках в покладах магнітного залізняка були знайдені промислові запаси уранових руд. У 1951 році для видобування уранової сировини у Жовтій Ріці створено Східний гірничо-збагачувальний комбінат.

Місто Жовті Води[ред.ред. код]

22 травня 1957 року Указом Президії Верховної Ради УРСР селище міського типу Жовта Ріка було перейменоване в місто Жовті Води з наданням статусу міста обласного підпорядкування Дніпропетровської області.

Розвиток промисловості спричинив збільшення чисельності міста та розвиток інших сфер. У 1967 році у Жовтих Водах проживало 41,8 тисячі осіб. Діяло 11 загальноосвітніх шкіл, лікарня, поліклініка.

Палац культури у Жовтих Водах, 1966 рік

У 1957 році було збудовано Палац культури за проектом архітектора Александрова.

У 1963 році відкрито перший вищий навчальний заклад міста — філіал Криворізького гірничорудного інституту.

У 1978 році населення міста досягло 55 тисяч жителів.

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

  • Східний гірничо-збагачувальний комбінат — найбільший виробник природного урану в Європі.
  • ВАТ «Південний радіозавод» ДАХК «Дніпропетровський машинобудівний завод» — спеціалізується на виготовленні радіоелектронної апаратури на базі однобічних багатошарових печатних плат.
  • ВАТ «Фабрика штучного хутра» — виробник штучного хутра та виробів з нього.
  • ТОВ НПП «Тетра» — займається виробництвом приладів радіаційного контролю.
  • ВАТ «Жовтоводський хлібозавод».
  • ТОВ «Восток-руда» — добування залізної руди.
  • ООО «Позитрон GmbH» - розробки і виробництва приладів і систем радіаційного й радіоекологічного контролю.

Сфера послуг[ред.ред. код]

Для обслуговування населення в Жовтих Водах діє ряд комунальних підприємств: «Жовтоводськтепломережа», «Жовтоводський водоканал», Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання.

Відкрито відділення 11 банків, близько 500 закладів торгівлі та сфери послуг.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат міста помірно-континентальний

Температура повітря по місяцях [4]
Температура I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII Jahr
Ø — Середня °C −5,5 −4,1 0,8 9,4 16,0 19,6 21,3 20,6 15,4 8,4 2,5 −2,1 8,5
Ø — Денна максимальна °C −2 −1 4 13 21 24 25 25 20 12 4 0 12
Ø — Нічна мінімальна °C −7 −6 −1 5 11 15 16 15 11 5 1 −3 5
Ø — Середня кількість опадів mm 45 36 34 38 46 59 56 37 36 32 42 52 513
Відносна вологість повітря % 86 84 81 68 62 64 64 61 66 76 86 89 74

Населення[ред.ред. код]

чисельності населення

Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок відомості Державного комітету статистики України.

Таблиця зміни чисельності населення
1959* 1970 1979* 1989* 2001* 2008 2009 2010 2011
32 406 40 334 51 653 61 690 53 582 49 338 48 792 48 427 48 032

Освіта і наука[ред.ред. код]

У Жовтих Водах міститься Український науково-дослідний та проектно-пошуковий інститут промислової технології. Метою цього закладу є генеральне проектування та проектне супроводження об'єктів ядерно-паливного циклу, науково-дослідна та конструкторська діяльність у галузі проблем поводження з радіоактивними відходами атомної енергетики.

У Жовтих Водах діє вищий навчальний заклад III рівня акредитації — Інститут Підприємництва "Стратегія", який створено в лютому 1992 року на базі Південної філії Центрального інституту підвищення кваліфікації керуючих кадрів Міністерства середнього машинобудування.

Також діють ВНЗ І рівня акредитації[5]:

До мережі загальноосвітніх навчальних закладів Жовтих Вод входять природничо-науковий ліцей, гуманітарна гімназія з поглибленим вивченням іноземних мов, 7 середніх загальноосвітніх шкіл.

Також є центр дитячої творчості, дитячо-юнацька спортивна школа. 13 дитсадків.

Культура[ред.ред. код]

Головний культурний заклад Жовтих Вод — Центр народної творчості, культури й дозвілля (інша назва — Жовтоводський палац культури; колишня назва — Палац культури ім. Леніна). Заклад відкритий у 1957 році. В ньому діє 7 колективів художньої самодіяльності, що мають звання народних. Будівля центру споруджена за проектом московського архітектора О. М. Александрова. У 1985 році віднесено до переліку архітектурних пам'ятників Дніпропетровщини.

Також у Жовтих Водах є кінотеатр, міський музей ім. Юхима Пригожина, будинок культури «Родина», мережа бібліотек, музична школа, міський стадіон «Авангард».

Для відпочинку населення є два парки (парк «Слави» та дитячий парк).

У місті розташована Жовтоводська виправна колонія № 26.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

  • Газета «Событие»
  • Газета «Трудовая слава»
  • Газета «Жовтоводські Вісті»
  • Інтернет-газета «Имеется мнение»

Частини міста[ред.ред. код]

Місто Жовті Води має прямокутне планування. Протяжність міста з півночі на південь — 2,4 км, із заходу на схід — 3,5 км (з передмістями 7,7 км з півночі на південь і 5,3 км із заходу на схід).

Фактично місто ділиться на 3 частини:

Східна частина міста (Старе місто) — найстаріша. Вона збудована в 50-х — 60-х роках 20 століття. Тут розташовані палац культури, міський історичний музей, педагогічне училище, парк Слави, частина Дитячого парку.

Середня частина — побудована в 70-80-і роки 20 століття. Тут знаходиться центр міста. У середній частині міста розташовані будинок міської ради, інститут підприємництва «Стратегія», Жовтоводський промисловий коледж, Український науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут промислової технології, дитяча музична школа, частина Дитячого парку.

Західна частина — побудована в кінці 80-х — 90-і роки. Являє собою спальний район.

Біля міста є такі зони:

Промислова зона примикає до міста з півночі. У промисловій зоні розташовано більшість промислових підприємств міста.

Приміська зона примикає до міста зі сходу. У приміській зоні переважає приватний сектор. На території приміської зони протікає річка Жовта.

Транспорт[ред.ред. код]

В місті існує тільки один вид транспорту — автомобільний. В якості громадського транспорту використовуються автобуси, мікроавтобуси і таксі.

Алея в парку Слави [Джерело?]

Озеленення[ред.ред. код]

Жовті Води — дуже зелене місто. Більша частина міста буквально розташована в лісі. Крім того, в місті є два парки — парк Слави та Дитячий парк. В даний час закладається ще один парк в новому районі міста.

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Головне управління статистики у Дніпропетровській області
  2. (Біля витоків. Кн.4) // І. Стороженко. «Жовтоводська битва 1648 року у світлі нових досліджень». с. 25—33
  3. Железорудная промышленность в России в 1913 году. — С. 28-31
  4. Клімат meteoprog.ua
  5. osvita.com.ua

Посилання[ред.ред. код]