Жовчний міхур

Жовчний міхур ( ЖМ ) (vesica biliaris) - це тонкостінний орган темно-зеленого кольору об'ємом 50 см³, який вміщає 40-70 мл жовчі, що має форму видовженого мішка, завдовжки 8-12 см, завширшки - 3-5 см. Це резервуар, в який надходить по загальній печінковій та міхуровій протоках жовч, яка виробляється печінкою ( вихід з жовчі у цей час заблокований завдяки скороченню м’яза замикача спільної жовчної протоки )

Морфологія

Розрізняють:

• дно ЖМ - найбільш розширена, потовщена, заокруглена частина, спрямована вперед, до нижнього краю печінки, вона дещо висувається з-під цього краю
• тіло ЖМ - має циліндрічну форму
• шийка ЖМ - вузька частина міхура, яка поступово переходить в міхурову протоку, яка йде вниз між шарами очеревини, що утворюють печінково-дванадцятипалокишкову зв’язку і, злившись із загальною печінковою протокою, утворює спільну жовчну протоку, яка відкривається на верхівці великого сосочка дванадцятипалої кишки. Вона оточена м'язом-замикачем спільної жовчної протоки, або м'язом Окснера

Під час травлення жовч стікає з ЖМ по міхуровій протоці у дванадцятипалу кишку. Хірурги виділяють чотири відділи спільної жовчної протоки:

• перший розташований у товщі дванадцятипалокишкової зв’язки над дванадцятипалою кишкою
• другий проходить позаду від верхньої частини дванадцятипалої кишки
• третій проходить через паренхіму головки підшлункової залози
• четвертий розташований у межах присередньої стінки низхідної частини дванадцятипалої кишки в товщі поздовжньої складки дванадцятипалої кишки і відкривається на великому сосочку дванадцятипалої кишки

Після злиття спільної жовчної протоки з протокою підшлункової залози утворюються розширення - печінково-підшлункова ампула, оточена м’язом - замикачем ампули, який ще називають сфінктером Одді.

Гістологія

Стінка ЖМ побудована з:

• слизової оболонки - утворює численні складки і крипти. При розтягненні міхура поверхня його слизової оболонки згладжується. Одношаровий призматичний епітелій з облямівкою, який вкриває слизову оболонку, представлений високими призматичними епітеліоцитами з облямівкою, келихоподібними клітинами та базальними холангіоцитами. У власній пластинці слизової оболонки в цілянці шийки міхура залягають кінцеві секреторні віддили альвеолярно-трубчастих залоз. Епітелій слизової оболонки всмоктує воду та інші речовини жовчі, тому міхурова жовч має густішу консистенцію та темніший колір порівняно з тою, що надходить безпосередньо з печінки
• м’язової оболонки, що складається із пучків гладеньких міоцитів, які розташовані у вигляді мережі з переважно циркулярною орієнтацією. У ділянці шийки міхура м’язові елементи утворюють сфінктер
• адвентиційної оболонки, що побудована зі щільної волокнистої сполучної тканини, в якій міститься багато товстих еластичних волокон. Вона вкриває ЖМ у місці прикріплення його до печінки. зі сторони черевної порожнини ЖМ вкритий серозною оболонкою

Джерела та література

1. Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В.П.Пішака. Підручник. - Київ: КОНДОР, 2008. - 400 с. ISBN 978-966-351-128-3
2. Анатомія людини: У 2 т. - К.: Здоров’я, 2005. - Т. 2. - 372 с. ISBN 5-311-01342-7