Жозефіна Баденська
| Жозефіна Баденська | |
|---|---|
| нім. Josephine von Baden | |
 | |
| княгиня Гогенцоллерна-Зігмарінгена | |
| Початок правління: | 27 серпня 1848 |
| Кінець правління: | 7 грудня 1849 |
|
| |
| Попередник: | Катаріна Гогенлое-Вальденбург-Шиллінгсфюрст |
| Наступник: | не було |
|
| |
| Дата народження: | 21 жовтня 1813 |
| Місце народження: | Мангайм |
| Дата смерті: | 19 червня 1900 (86 років) |
| Місце смерті: | Зігмарінген[1] |
| Поховання | Kloster Hedingend |
| Дружина: | Карл Антон Гогенцоллерн-Зігмаринен |
| Діти: | Леопольд, Стефанія, Карл, Антон, Фрідріх, Марія |
| Династія: | Церінгени, Гогенцоллерни-Зігмаринени |
| Батько: | Карл Баденський |
| Мати: | Стефанія де Богарне |
| Нагороди: |
 |
Жозефіна Баденська (нім. Josephine von Baden), повне ім'я Жозефіна Фредеріка Луїза Баденська (нім. Josephine Friederike Louise von Baden, 21 жовтня 1813 — 19 червня 1900) — баденська принцеса з династії Церінгенів, донька великого герцога Баденського Карла та принцеси Франції Стефанії де Богарне, дружина князя Гогенцоллерна-Зігмаринена Карла Антона, матір короля Румунії Кароля I та королеви Португалії Стефанії.
Біографія[ред. | ред. код]
Жозефіна народилась 21 жовтня 1813 року у Мангеймі, за два дні після закінчення Битви народів. Вона була третьою дитиною та другою донькою в родині великого герцога Баденського Карла та його дружини Стефанії де Богарне. Новонароджена отримала ім'я на честь імператриці Жозефіни, яка стала її хресною матір'ю. Дівчинка мала старшу сестру Луїзу Амелію. Старшого ж брата, який загадковим образом помер невдовзі після народження, пов'язують із дитиною Європи, найвідомішим знайдою Каспаром Хаузером. Згодом в сім'ї з'явилося двоє молодших дітей: син Александр, що народившись здоровим, також загадково помер немовлям, і донька Марія Амалія. Жила родина у палаці Карлсруе.
Велике герцогство Баденське входило до складу Рейнської конфедерації і підтримувало Наполеона до середини листопада 1813, допоки Сигізмунд Райтзенштайн не вмовив Карла тим, що країна загине, якщо й надалі проводитиме профранцузьку політику. Однак, не зважаючи на поразку Франції і приєднання до Шостої антифранцузької коаліції, Карл із Стефанією, що стала його дружиною з веління французького імператора, розлучатися відмовився.
Батько пішов з життя у 1818 році, коли Жозефіні було п'ять років. Стефанія із доньками, відчуваючи вороже ставлення баденського двору, від'їхала до Мангеймського замку. Там вони із Карлом жили до вступу на престол,[2] тепер вона отримала його як удовину долю.[3] Нову домівку вона дещо переоздобила в стилі ампір. 1827 року Стефанія придбала замок Умкірх[de],[4] який став літньою резиденцією.
Завдяки своїм різнобічним інтелектуальним та музичним інтересам, вдовіючі великій герцогині вдалося створити скромний, але жвавий та популярний серед світу, двір.[5] Сама вона бездоганною поведінкою, як політичною, так і особистою, здобула прихильність та повагу усіх дворів Європи. Своє подальше життя Стефанія присвячувала вихованню доньок. Їхнім опікуном був призначений барон Зигмунд фон Ґеммінґен-Хорнберґ цу Трешклінґен.
Дівчата виховувались у католицькій вірі. Середня Жозефіна з дитинства мала проблеми із слухом і не зважаючи на медичне втручання та піклування матері, майже зовсім оглухла. Тим не менш, всі відзначали її доброчесність та надзвичайну красу.
.jpg)
На свій 21-й день народження принцеса взяла шлюб із 23-річним спадкоємцем престолу князівства Гогенцоллерн-Зігмаринен Карлом Антоном. Їхні матері були знайомі ще з часів спільного навчання у паризькому інституті мадам Кампан. Весілля відбулося 21 жовтня 1834 року в Карлсруе. На церемонії був присутнім великий герцог Баденський Леопольд з усім двором. Цей династичний шлюб був укладеним через кохання, і пара жила дуже згуртовано. У подружжя народилося шестеро дітей:
- Леопольд (1835—1905) — голова дому Гогенцоллернів-Зігмариненів, претендент на іспанську корону, був одружений з Антонією Португальською, мав трьох синів;
- Стефанія (1837—1859) — дружина короля Португалії Педру V, дітей не мала
- Карл (1839—1914) — князь, а згодом король Румунії під іменем Кароля I, був одружений з Єлизаветою цу Від, мали єдину доньку, що померла в дитячому віці;
- Антон (1841—1866) — помер від ран, отриманих у битві під Садовою, у 24-річному віці, одружений не був, дітей не мав;
- Фрідріх (1843—1904) — прусський генерал кінноти, був одружений з принцесою Турн-унд-Таксіс Луїзою, дітей не мав;
- Марія (1845—1912) — дружина Філіпа Бельгійського, мали п'ятеро дітей.
Через революцію 1848 року Карл Гогенцоллерн-Зігмаринен 27 серпня зрікся престолу на користь свого сина Карла Антона. Але заворушення продовжувались, і вже 27 вересня новий правитель та уряд змушені були втекти з країни. Вони повернулись у жовтні із підтримкою баварських військ, і державний устрій було відновлено. Однак, наступного року ситуація знов погіршилася. Розчарований тим, що не зміг стати батьком для своїх підданих, Карл Антон у грудні 1849 року передав права наслідування пруському королю Фрідріху Вільгельму IV, в обмін на щорічну ренту у 25 000 талерів.[6] Князівство було приєднано до пруських земель.
Вся родина у 1850 році оселилася у замку Єгергоф[de] на околиці Дюссельдорфа. За іншими даними, це відбулося 1852 року.[7] Місцеве населення дуже шанобливо ставилося до Жозефіни та Карла Антона. Значну роль в цьому зіграло створення ними з приводу свого срібного весілля у 1859 році благодійного «Фонду Карла Антона та Жозефіни» («Karl Anton Josephinen-Stiftung» для підтримки пар, що вступили у перший шлюб[8] та пар, які одружені 25 чи 50 років.[9] Княгиня сама навідувала нужденних, надаючи їм допомогу та роздаючи подарунки. Нерідко її супроводжувала старша донька Стефанія[10]
У березні 1858 року в Берліні відбулося весілля Стефанії за угодою із королем Португалії Педру V. Церемонія вінчання пройшла у травні, коли принцеса прибула до Лісабону. На жаль, вже наступного року вона померла від дифтерії.
У листопаді 1858 року Карла Антона було призначено міністром-президентом Пруссії. На цій посаді він перебував більше трьох років до відставки у березні 1862 року. За півроку її обійняв Отто фон Бісмарк.
У 1860 році померла матір Жозефіни, Стефанія. Від неї, окрім іншого, княгиня успадкувала замок Умкірх, що й досі належить родині Гогенцоллернів,[4] та діамантову тіару.[11]
У березні 1866 року син Жозефіни, Карл, був обраний новим князем Румунії. Їнший син, Антон, у серпні помер у шпиталі від поранень, отриманих на австро-пруській війні.
У квітні 1867 року донька Марія пошлюбилася із бельгійським принцом Філіпом Еженом.
Старший син Леопольд, після закінчення правління в Іспанії Ізабелли II, став претендентом на іспанський престол. Однак, суперечності між Бісмарком, королем Вільгельмом I та Наполеоном III, змусили його відмовитися. Фальсифікована Емська депеша з приводу цього питання спровокувала франко-пруську війну у 1870—1871 роках.
На початку 1870-х Карл Антон та Жозефіна оселилися у замку Зігмаринена. Чоловік, будучи пристрасним курцем сигар, в останні роки страждав від паралічу ніг. 1884 року подружжя відзначило золоте весілля. Наступного року Карл Антон пішов з життя.
Жозефіна пережила його на п'ятнадцять років і померла 19 червня 1900 року в Зігмаринені. До цього вона тривалий час була єдиним жителем замку.[12]
Нагороди[ред. | ред. код]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- На честь Жозефіни названа вулиця Josephinenstraße у Дюссельдорфі.[9]
Генеалогія[ред. | ред. код]
Карл Фрідріх Баденський | Кароліна Луїза Гессен-Дармштадтська  | Людвіг IX | Кароліна Пфальц-Цвайбрюкенська | Клод де Богарне | Фанні де Богарне | Клод де Лізей-Марнезія | Марія-Клодіна де Вобекур | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Карл Людвіг Баденський | Амалія Гессен-Дармштадтська | Клод де Богарне | Клаудіна де Лізей-Марнезія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Карл Баденський | Стефанія де Богарне | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жозефіна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #143324535 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Мангеймський замок [1] [Архівовано 5 квітня 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Велика герцогиня Стефанія Баденська [2] [Архівовано 22 серпня 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ а б Історія замку Умкірх [3] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Велика герцогиня Стефанія. Смарагдова діадема [4] [Архівовано 29 травня 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Німецькі біографії. Карл Антон, князь Гогенцоллерн-Зігмаринена [5] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Державний архів міста Дюссельдорф. Замок Єгергоф [6] [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Державний архів землі Баден-Вюртемберг [7] (нім.)
- ↑ а б Жіночі історії у назвах вулиць Дюссельдорфу [8] [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Стефанія Гогенцоллерн [9] [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Тіара великої герцогині [10] [Архівовано 5 квітня 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Біографія принцеси Жозефіни [11] (нім.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жозефіна Баденська |
- Профіль на Geneall.net [Архівовано 16 квітня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Жозефіни Баденської [Архівовано 7 листопада 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Великі герцоги Баденські (англ.)
- Гогенцоллерни в замку Умкірх [Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine.] (нім.)
- Апартаменти великої герцогині. Жовтий салон [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
|
