Жозеф Жак Сезер Жоффр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жозеф Жак Сезер Жофр
Joseph Joffre.jpg
Прізвисько Papa Joffre
Народився 12 січня 1852(1852-01-12)
Помер 3 січня 1931(1931-01-03) (78 років)
Приналежність Франція Франція
Рід військ Французька Армія
Роки служби 1871-1919
Звання Генерал дивізії
Війни/битви Французько-Пруська війна
*Облога Парижа
Франко-китайська війна
Перша Світова Війна
*Битва на Марне
Нагороди

Маршал Франції
Великий хрест ордену почесного легіону
Воїнська медаль
Медаль «За видатні заслуги» армії США (США)
Лицарський великий хрест Ордену Лазні (Британія)[1]

Жозеф Жак Сезер Жоффр (фр. Joseph Jacques Césaire Joffre; (12 січня 1852 — 3 січня 1931) — французький генерал у Першій Світовій війні. Найбільш відомий за перегрупування відступаючої армії союзників для подальшої перемоги над німцями і за стратегічно важливу Битву на Марні в 1914. У нього було популярне прізвисько Татко Жоффр.

Біографія[ред.ред. код]

Жоффр народився в Ривальті, у регіоні Лангедок-Руссільйон, в сім'ї власника виноградників. Він поступив в Політехнічну школу в 1870 і став кадровим офіцером. Він вперше побачив активну війну під час Облоги Парижа в Французько-Пруській війні, однак провів чималу частину служби в колоніях як військовий інженер, відслуживши з відзнакою у Цзилунській кампанії під час Франко-китайської війни (серпень 1884 — квітень 1885). Він повернувся до Франції і став головонокомандуючим Французької армії (1911), після того як Жозеф Гальєні покинув цей піст. З відродженням армії і чисткою від настроєних тільки на оборону на офіцерів[2] він прийняв стратегію, розроблену Фердинандом Фошем, і відому як План XVII . Жоффр був обраний в командування, попри те, що ні разу не командував армією, навіть на папері, і «не мав уявлення про роботу Генерального Штабу».[3]

На початку війни, французький план зіткнувся з німецьким Планом Шліффена, в значній мірі розроблений як контрплан. Жоффр допоміг врятувати ситуацію з допомогою відступу і контратаки в першій битві на Марні. Він об'єднав 9-у і 10-у французькі армії у французьку 6-у армію в двотижневий термін, перш ніж передати їх Джозефу Гальєні в першій битві на Марні. Його основний позитивний внесок, який допоміг виграти битву: 1) його спокій і розсудливість, не зважаючи на тиск, добре продумані дії  2) безжальне звільнення невдалих генералів влітку 1914 (трьох армійських командирів, десять командирів корпусів, тридцять вісім дивізійних командирів[4], заміна їх на таких людей, як Фош, Франше д'Еспрей і — молодших на цьому етапі — Петена і Нівеля) і 3) його видатні логістичні здібності застосовані до переміщень дивізій французької піхоти і постачання артилерійських боєприпасів під час і після відступу французьких військ в липні 1914 року.

Після величезних втрат під час французького наступу в Артуа і Шампані в 1915 році, і після подальших втрат під Верденом в 1916 році, політична позиція Жоффра ослабла. На початку 1916 року він попросив британськоо головнокомандуючого Дугласа Хейга замовити добре слівце перед британським послом в Парижі (лордом Берті), щоб він мав можливість повернутись у французький парламент[5]. Хейг хотів відкласти англо-французький наступ на Соммі до 15 серпня щоб провести більше тренувань і зібрати побільше артилерії. Однак коли він сказав про це Жоффру, той прокричав у відповідь, що «Французька армія перестане існувати до цього часу». Британія не погодилась на вимоги Франції щодо об'єднаного наступу з плацдарму Салоніка. В результаті — можливо під впливов докладів французьких військ з під Вердена — Хейг погодився атакувати на початку липня. Це було якраз вчасно, як потім виявилося, Петен (командувач під Верденом) попереджав французький уряд, що «гра закінчена», якщо Британія не нападе[6]. Після битви,13 грудня 1916-го року, Жофр був замінений генералом Робертом Нівелем.[2]

Зберігаючи популярність, Жоффр став Маршалом Франції, першою людиною, що отримала це звання в Третій Республіці, але його роль була лиш трохи більшою, ніж церемоніальна[2].

Жоффр оглядає румунські війська

Після катастрофічних поразок союзників Франції — Румунії, Жоффр став головою французької воєнної місії в Румунії, що мала за мету реформувати румунську армію. Він провів першу частину 1917 року там. В липні цього ж року його призначили головою воєнної місії в Америці. Жоффр вийшов на пенсію в 1919 році і став членом Французької Академії. Він помер 3 січня 1931 року в Парижі і був похований у своєму маєтку в Лувесьєнні. Його мемуари в двох томах опубліковані посмертно в 1932 році.

Почесті[ред.ред. код]

Ліцей Жоффр, в минулому військові бараки в Монпельє, носить ім'я Жоффра
  • Жоффр — клас парових локомотивів, Декавільської колії, створений компанією «Kerr, Stuart and Company» в 1915–1916 рр.
  • Так і не спущений на воду французький авіаносець часів 2ої світової мав називатись Жоффр.
  • Торт Жоффр — шоколадний торт у Франції.
  • У Парижі є площа Жоффра з його бронзовою статуєю
  • Вулиці Жоффра в Ніцці (Франція), Шавінігані (Канада), Пасковалі (Австралія)
  • Іменем Жоффра названі дві гори — в Канаді та Британській Колумбії
  • Авеню Жоффра є в Мілтауні, Нью-Джерсі і Вердені, Франція

Примітки[ред.ред. код]

  1. London Gazette: no. 29044. p. 601. 19 January 1915. Retrieved 2010-10-30.
  2. а б в First World War — Willmott, H.P., Dorling Kindersley, 2003, Page 52
  3. Fuller, J.F.C., Military History of the Western World, 1957, p. 190.
  4. 2006 Neillands, p16
  5. Groot 1988, p.231
  6. Groot 1988, p.243-4

Посилання[ред.ред. код]

  • Fuller, J.F.C., Military History of the Western World
  • De Groot, Gerard Douglas Haig 1861–1928 (Larkfield, Maidstone: Unwin Hyman, 1988)
  • Neillands, Robin The Death of Glory: the Western Front 1915 (John Murray, London, 2006) ISBN 978-0-7195-6245-7
  • Joseph Joffre at Find-A-Grave