Жозе Сарамаго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Жозе Сарамаґо (порт. José de Sousa Saramago, 1922 р., Азінага) — португальський письменник, класик світової літератури, володар багатьох літературних премій та нагород, у тому числі і Нобелівською премією в галузі літератури 1998 р.

[ред.] Життя та творчість

Народився 16 листопада 1922 у селі Азінага (пров. Алентето) на північ від Лісабону. Син безземельних селян. Був вимушений рано покинути звичайно школу і продовжував навчання в училищі, де опановував фах автослюсаря, так як це обіцяло реальні заробітки. До того як стати професійним письменником змінив цілий ряд професій (від слюсаря і кресляра — до перекладача і журналіста).

Перші літературні успіхи Сарамаґо, припадають на середину 70-х років минулого століття. Роман «Підручник живопису і каліграфії» (1977), п'єса «Що мені робити з цією книгою» (1979), роман «Той що піднявся з землі» (1980) принесли автору визнання на батьківщині. З романом «Спогади про монастир» (1985) до Сарамаґо прийшла світова слава. Він став володарем Премії критики, премії «ПЕН — клубу», й інших іноземних нагород. Після цього вже кожний наступний роман автора читацька спільнота зустрічала з неабияким захопленням. У 1991 році побачив світ роман «Євангеліє від Ісуса». Головний сюжет роману зав'язується навколо біблійної оповіді про вбивство безвинних немовлят у Вифлеємі, а сам Ісус постає перед читачами звичайною людиною зі своїми пристрастями та вадами. Роман відразу викликав гнівну реакцію католицької церкви та португальської критики, а автору було заборонено висувати його на здобуття літературних нагород. У знак протесту Сарамаґо оселився у Лінсароті, що на Канарах. А 1998 р. шведський комітет нагородив роман Нобелівською премією.

[ред.] Особливість письмової мови

Одним із «секретів успіху» Сарамаґо є його — унікальний стиль письма. Його зацікавлення творчістю Сервантеса і Гоголя, його роки праці перекладачем та журналістом, його «народне коріння», його геній і талант, дали у своєму синтезі, дали унікальну мову його романів. Історія Португалії передається, як частинка світової історії. І ось уже перед нами «гіпертекстуальний» текст, повний магії, фантастики, реальності, філософської глибини і незвиклих, чарівних пасажів. Руйнуються звичні словосполучення, слово набирають нових, несподіваних значень. «Безкінечні», неподільні абзаци перетворюються на тонку гру ерудита.

Слова персонажів підхоплюються (або перебиваються) словами автора. То чується шум майже екзальтованого захоплення, то чуються нотки тих хто сумнівається, то чується крик тих хто проти. І все це (з особливим синтаксисом і пунктуацією) передається автором надзвичайно легко, так ніби ми слухаймо казку.

[ред.] Суспільно-політична позиція

За своїми переконаннями Жозе Сарамоґо песиміст, атеїст та комуніст.

Сарамаго член комуністичної партій Португалії з 1969 року. Проте, навряд чи хтось з читачів побачить у його романах якусь «крайню лівизну». Іншими словами, як про це сказав англійський письменник Джон Фавлз: «Мені смішно коли Сарамаґо називають комуністом. Він не заслуговує такого приниження. Так, він, безперечно, радикальний, але з головою у нього все в порядку».

Щодо песимізму і атеїзму португальця, то дехто (мабуть зважаючи на його вік) натякав письменнику, мовляв: досить так легко гратися з «серйозними» темами. Та Сарамаґо вірний собі: «Я — не безбожник. Щодня я намагаюсь відшукати ознаки Бога, але, нажаль, я їх не знаходжу».